Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Página 125

ка про о б ’єднання вже не тільки Галичини з Волинню, а й
принаймні всіх південноруських земель. Уся наступна
діяльність Данила підтверджує цю думку.
Аж до смерті Мстислава Удатного, що продовжував
відігравати в Галичі непривабливу роль боярської маріо­
нетки, Д анило не претендував на галицький княжий стіл.
Того вимагали обов’язки честі, поваги до старшого, до тес­
тя. Щ оправда, Мстислав не був вартий тієї шани й уваги,
які виявляв до нього зять. Він був не лише слабким пра­
вителем, а й підступною, нещирою людиною. Врешті-решт,
намовлений боярами, князь добровільно зрікся Галича на
користь угорського королевича Андрія, а сам подався до
невеликого міста Торчеська, що стояло на південному ру­
беж і Київської землі, де й помер 1228 р. Галицький літо­
писець звідкись дізнався, що перед смертю Мстислав ніби
вибачився перед Данилом: «Сину! Согрішив я, що не дав
тобі Галич, а віддав іноплеменникові за порадою брехли­
вого боярина Судислава, обманув він мене». Але те запіз-
ніле каяття — та й чи не вигадав його прихильний до Д а ­
нила літописець?! — вже нічоґо не могло змінити для князя.
Все ж таки смерть тестя розв’язала руки Данилові.
Продовжуючи по клаптику збирати волинську отчину, він
готується до вирішального наступу на Галич. Зосередивши
під своєю владою Луцьку, Белзьку й Пересопницьку землі,
князь вирішує: настала пора відбити у бояр і угорського
королевича галицьку отчину.
Народ Галицької Русі загалом співчував намаганням
Данила повернутися на батьківський престол і допомагав
йому. А дж е в Галичі сидів угорський королевич, що був
іграшкою в руках боярства. Феодальна олігархія розпере­
залась, нещадно грабуючи трудовий люд, мораль і закон
для неї не існували. З гіркотою галицький літописець пи­
сав про черговий спалах феодальних замішань: «Почнемо ж
розповідати про незліченні раті, й про великі діяння (Ром а­
новичів.— Авт.), і про часті війни, і про численні крамоли
(бояр.— Авт.), й про часті повстання, й про багато мяте-
жів (боярства.— Авт.). Змолоду не було спокою Данилові
й Василькові».
Протягом кінця 20— 30-х рр. Данило Романович докла­
дав зусиль до оволодіння Галичем. З цією метою він ство­
рює небачене раніше на Русі військо — регулярну профе­
сійну піхоту, яку літописець називає «пешцами». Д обре
озброєна й навчена, вона принесла князеві всі його великі
перемоги. А дж е дружина, рицарська кіннота, була нечис­
ленною, її доводилося підсилювати загонами бояр, а зна-
12S)