Він спочатку дійшов висновку, що за Романа видали дочку скинутого з візантійського трону Ісаака Ангела. Шоправда, через 20 років потому в головній праці свого життя « Генеалогія Рюриковичів » М. Баумгартен обережно назвав дружину Романа вже не принцесою, а просто родичкою Ісаака II Ангела. Авторитетна думка цього вченого справила враження на пізніших дослідників і увійшла до наукової літератури. Нещодавно в коментарі до польської хроніки Кадлубка ми прочитали таке: « Роман одружився з візантійською аристократкою ».
При всьому тому історики не могли не відчувати штучності й деякої натягнутості аргументів М. Баумгартена на користь того, що друга дружина Романа приїхала з В ізантії. Польський вчений І. Граля, звернувшись до критичного розгляду праць М. Баумгартена, спростував думку вченого про те, нібито Анна була дочкою Ісаака Ангела; візантійські джерела знають лише двох дочок того імператора. Одну він видав за короля Сіцілії Танкреда, друга вступила до спеціально для неї заснованого монастиря в Константинополі. Третьої дочки Ісаак Ангел просто не мав.
І все ж таки І. Гралі було, очевидно, шкода відмовитися від спокусливої думки, що Роман одружився з дівчиною з Візантії. Польський історик висунув власну гіпотезу: за руського князя видали не принцесу, а знатну патриціанку Марію з вельможного сімейства Каматеросів, яке стояло близько до імператорського престолу, його не збентежило свідчення волинського літописця, за яким матір Данила звали Анною. І. Граля припускає, що коли вдова Романа близько 1219 р. постриглась у черниці, вона прийняла ім’ я Анни. Однак таке припущення виглядає штучним. Н абагато природнішою є версія про те, що Мстислав Данилович пам’ ятав світське, родинне ім’ я своєї бабусі.
Д осі історики не оцінили належним чином той факт, що один з попередників Романа на галицькому престолі Ярослав( 1152— 1187) зв’ язав свою долю з представницею одного з найбільших боярських родів Чагрів. Підтримка Ярослава з боку цього та, ймовірно, й Інших великих боярських сімейств забезпечила політичну стабільність у князівстві. Такої стабільності не вистачало його синові й наступникові Володимиру.
Під час майже тридцятилітнього князювання у Володимирі-Волинському Романові довелося мати тісні стосунки з місцевим боярством. Шлюб з дочкою Рюрика київського не виправдав надій: тесть відмовився підтримувати Р ом а на, побоюючись його надмірного посилення. Справа закін
117