Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 112

ворога з тилу вдарив руський князь Роман і завдав йому
нищівної поразки. Половці в паніці кинулися тікати. В ізан­
тія була врятована.
Давньоруські літописи знають про два наступних похо­
ди Романа Мстиславича до Половецького степу, які він
здійснив, уж е будучи великим галицько-волинським кня-
8еМ,— у 1202-му й 1204 рр. Вони повідомляють, що 1202 р.
половецькі орди як завж ди несподівано вдерлися на П ере­
яславщину й Південну Київщину. Певно, Роман заздал е­
гідь довідався про майбутній напад кочовиків, тому що
з дружиною й загонами підвладних йому бояр своєчасно
перебрався ближче до південних рубежів Руської землі.
Коли половці поверталися додому, Роман наздогнав їх за
річкою Россю, розбив і відібрав награбоване й полонених.
А лютої зими 1204 р. князь зібрав південноруських воло­
дарів і стрімко пішов до Половецького степу, розгромив
військо ханів і повернувся додом у із здобиччю та визволе­
ними з полону руськими людьми. Галицький книжник у по­
смертній похвалі Романові, наслідуючи найліпші зразки
середньовічного красного письменства, патетично вигукнув,
що цей князь «кинувся був на поганих (язичників.— Авт:),
мов лев, був сердитий, мов рись, і нищив їх, неначе кро­
кодил, і переходив землю їх, мов орел, був хоробрий, нена­
че ТУР»-
Історики гадають, що на схилі 90-х рр. XII ст. Роман
втрутився у війну між Візантією й половцями на прохання
її уряду. Напевне, між ним та імператором існувала сою з­
ницька угода. Справа не обмежилася одноразовою допо­
могою. Д руж ні взаємини тривали й далі. Про це свідчить
посольство Романа до В ізантії на чолі з Твердятою Остро-
миричем, яке бачив у Ц аргороді 1200 р. новгородський па­
ломник Добриня.
Приязні стосунки Романа з візантійським імператор­
ським домом були добре відомі на Русі та за її межами.
Інакше не можна пояснити кілька легенд, що виникли на­
вколо імені цього князя та членів його родини. Так, Ян Д лу-
гош у XV ст., залеж ні від нього польські історики XVI ст.
та український Густинський літопис XVII ст. повідомляють,
що після здобуття учасниками IV хрестового походу Кон­
стантинополя 1204 р. візантійський імператор Олексій Ан­
гел утік в Ґалич до князя Романа, котрий прийняв його
з великою Честю. Ця легендарна версія досі у шані серед
істориків та філологів-русистів; її, зокрема, підтримують
російські академіки Д . Лихачов та Б. Рибаков.
110