w щомиті були готові напасти на кого завгодно, Данило зумів укласти мирну угоду. І У другій половині 40-х рр. у Галицько-Волинському ^князівстві посилено будуються замки, укріплюються старі міста й зводяться, з урахуванням новітніх досягнень фор * тифікації, нові. Данило енергійно готується до відсічі за гарбникам. У 1252 р. він розпочав війну з татарським воєначальником Куремсою^ орда якого стояла у Південній Русі. Значення тієї війни було надзвичайно великим. Доти руські князі, розгромлені Батиєм у 1237— 1241 рр., не зважувалися у відкритому бою протистояти татаро-монголам— на тогочасній Русі ординці вважалися непереможними. Тому перед Данилом і його воїнами, окрім військового, стояв і психологічний бар’ єр: подолати страх перед ворогом, який переважав русичів кількісно й був добре організований і навчений.
Протягом 50-х рр. Данило Романович неодноразово воював з татарами і постійно одержував над ними перемоги. Галицький книжник з гордістю записав у своєму літописі: « Данило мав рать з Куремсою й ніколи не боявся Куремси, ніякого зла не міг йому заподіяти Куремса ». Ординська влада на Південній Русі загрозливо захиталася. Тому 1258 р. у Сараї вирішили приборкати непокірного князя. Проти нього послали величезну орду найдосвідченішого татарського полководця Бурундая. Данило не зміг вчинити йому опір й змирився з необхідністю визнати залежність від Орди. І все ж таки економічна і військова міць Галицько-Волинського князівства була збережена.
Данило Галицький був, поза будь-яким сумнівом, найбільш видатною постаттю історії Південно-Західної Русі XIII ст. Та поряд з ним діяли інші визначні особи: його молодший брат і співправитель Василько, на якого Данило міг покластися у найважливіших справах, ближні бояри: дипломат і воєвода Мирослав, полководець Андрій, печатник( канцлер), а потім митрополит Кирило та ін. Перші 18 років життя поруч з Данилом була мати Анна, яка навчила хлопчика керувати державою й бути вірнии справі свого батька, великого князя Романа Мстиславича, що докладав зусиль до об’ єднання Галицької й Волинської земель і Давньої Русі в цілому.
По смерті Данила 1264 р. єдність Галицько-Волинського князівства була втрачена. Його брат Василько не зміг, а може, й не збирався заступити брата у-відповідальній справі керівництва державою. Він тримав лише частину Волині і формально вважався у родині « отцем й ГОСПОДИ
НЯ