Хоча я й не міг звільнитися переконання, що в абиякій мірі повинен був втрутитися, волів залишатися стороннім, залишатися невидимим. Хоча й мене не мали в чім звинуватити, безсумнівно, згодом потрібно було б розповідати про те чого я ніяк не міг зрозуміти. Свідок пережитого хаосу, я пізнавав тільки те, що виключно належало лишень моїй уяві.
- Що за чорт? Яку каверзу капостиш ти тут? настоював невідомий чоловік.- Зарізана жінка, нашорошив голос.- Незважаючи на мій злющий лемент, усупереч моїм осторогам, питаю якомога ясно: у нашім готелі?- Саме там, де ви зараз зупинилися.- Я не можу вірити в такі бредні. Пані, я настоюю, щоби ви заспокоїлися. Стямтеся, щоби могли вхопити про що тут ідеться.
- У неї не було жодного одягу. Була покрита тільки ковдрою з пір’ я. Її груди ще кровоточили, а волосся було металевого блиску.
Я тинявся, а потім відійшов непоміченим. Увійшов у ліфт. Підіймаючись, я старався позбутися непривітних станів. Мені було не по собі. Пригадуючи все те, що відбулося раніше, здавалося, що я починав ігнорувати навіть і саму дійсність. У приступі відчаю, мов уві сні з якого не запримічав жодного виходу, опинившись у холі другого поверху, скаламученим поглядом я шукав дверей зі знайомим номером. Звичайно, що місце, яке зараз потопало в жирнім сяйві, що ковзало в легку забрудненість, наводило на докучливі спогади. Наближаючись до її квартири, зображення з моїх помислів ставали все більш яснішими. Я намагався надати сенсу кожній деталі. Старався знайти ті першорядні помилки, які б допомогли псиХози 33