просте зітхання, що надавало б сенсу притики, опозиції, чи байдужості. Якийсь синкопований ритм відвернув мою увагу. Я поглянув у напрямок металевого звуку. На кінці коридору молдинга форми відрізаного крила світила в блідо-зелений колір. Те, що здавалося торшером заблимало декілька разів, сповіщаючи про відчинення дверей ліфту. Хоча моя навмисність була виправданою, з ліфту не вийшов ніхто. Потім двері зачинилися. Ліфт піднявся, залишаючи за собою, в антресолі, здебільше світла й майже нищівну тишу.
- Щоби не залишити жодної тіні сумніву, у їхній присутності тобі не слід піддаватися всіляким забобонам. Говори відкрито. Коли тебе запитують, оминай будь-яку прояву нерішучості. Демонструй власне задоволення та впевненість, які допоможуть тобі оминути непередбачених ситуацій. Коли звертаєшся особливо до нього, залиш враження легкої огиди, відчуття недогоди та відсутність інтересу.
Долаючи знаду, звичайно, що я не наважувався відповідати, вмішуватися в те, що мене не стосувалося. Занадто цікавий, неминуче, чужий монолог зобов’ язував піддаватись безлічі спокус, яким удосталь важко велося протистояти. Не тільки повітря, з відтінками пахощів, які викликали спонтанні спогади, але й коливання чужого голосу розбуджували глибоке почуття відчуження. Виставлені розкішно, начебто були адресовані тільки мені, слова тієї, яку я не бачив, захоплювали й віддаляли з однаковою силою. Сконфужений, хиткою ходою, я правував до ліфта. Із сірого, мов кип’ ячий свинець, підлога набирала майже рідку гладкість, небесного нюансу. Здавалося, що вислизаю в порожнечу. Я заглиблювався. Не маючи чіткої цілі, вочевидь збентежений, я зупинився псиХози 31