- Облиш! Це якась непроникна чорнота. Якщо протестую, не означає, що піддаюсь наклепам. Прозирни, що я ніколи не поминала твого чоловіка. Я й не знаю з ким ти ділиш своє ліжко, і мене й не приваблюють такі незначні деталі. Для мене, тільки ти була й завжди залишишся моїм найкращим другом. А конотації цього слова можеш трактувати, як тобі завгодно. Знаю, що відчуваю. Знаю, що було б неможливо пояснити тобі це лихо. Ризикувала б видатися істеричною.- Гадаю, що зараз урятувати нас може тільки чай.- Чай? здивувалася наполегливим голосом.- Від одного симпатичного чоловіка, під час останнього круїзу, я дізналася про новий таємний засіб заготовлення цих ласощів. Кінець кінцем, залиш усе в моє розпорядження.
- Навіть і якщо ти випрохала б мене, я не розпогодилася би вдоволити тобі ці палкі бажання. Відчуваю, якусь нерозбірливу втому. Учуваю слабкість у кінцівках. Знайдеш мене в дортуарі. Згадала, що повинна вислати декілька важливих повідомлень. До дистриб’ ютора однієї косметичної фірми. У цей період у них привабливі знижки. Мені до вподоби їхні пропозиції. Замовлю дещо й для тебе.
- Навіть і не думай! Чи, міркуєш, що на мене дме, якийсь зустрічний вітер? Хоча й у твоїх пестощах не маю настійної потреби, я не піддаюсь до всіляких забобонних звичок, мов якась почвара, яка тільки що оклигала від хвороби, виголосила я, немовби тільки що вивільнилася від якогось міцного хропіння.
- Добре, добре! Кмітуй за своїм чаєм, звеліла вона. « Чай із дозою снодійного », помишляла, відповідаючи їй тією ж єхидною посмішкою. Кмітливими, методичними псиХози 23