не буду змушена терпіти всі її фантазії. Одна єдина втіха могла вдовольнити її. Простий дотик.
- У цьому випадку, відсікла я, немовби звільнилася від невиносного тягаря, у цих обставинах, гадаю, що мені слід повертатись до дому.
- Усе те було тільки простим жартом, вибачалася вона. Я й не така нісенітна, як ти гадаєш. Думаю, що не помилилася. Думаю, що моя проникливість мене не підвела, коли припустила, що ти можеш бути моїм надійним другом. Іноді, відчуваю наглу необхідність звільнити себе й від власної особи. Відчуваю, що не витерплю. Мій біль накопчується у всілякі спустошливі думки, що застигають у якімсь затхлім органі, у якійсь нечіткій темряві, що затаїлася в сховку моїх нутрощів.
- Я дуже добре тебе розумію, ледь чутно прошепотіла, тільки щоби не була змушеною слухати інших витлумачень, які могли обов’ язати мене стати більш примирливою.
І все ж, я почувала себе обуреною із-за того, що не могла допомогти їй. Більше чим будь-коли, у тім чужім просторі, де мені грозили навіть і тіні, вирішила, що треба було переходити до здійснення розробленого плану. Треба було вбити її. Я всміхнулася. То було тільки порухом належним для приховання моїх замірів. З фальшивою веселістю я продовжувала гнутися до тверджень: Розумію тебе й убачаю, що ти зумієш. Я допоможу.- Будь яснішою! ляпнула з пересердя.- Твоя проблема є якомога чіткою: незалежно від улести, добачаю, що зрікаєшся поступатися. Хочеш домінувати щоразу. Але чоловіча наявність передбачає зворотне. Щоби здолати його, вибач за відвертість, уважаю, що ти повинна збутися ідеї невпинної звитяги.
22 Микола Корнищан