3
Майже із самого початку, не маючи підстави для сумнівів, я не могла не помітити ту осторогу, якою вона вберігала свою впевненість. Ураховуючи вагу тих хвилин, вона говорила без жодних вагань. Твердила, що в лиховісні години знаходилася саме у своїм помешканні. Знічена із-за моєї єхидної посмішки, якось розгублено, відрікалася від усіх моїх рад. Звилася на ноги, ждучи, напевне, найменшої моєї похибки, залишаючи враження, що на неї чигала якась моторошна загроза. Випросталася на повен зріст.
- Навіть і не думай. Хоча й упевняєш, що шанси на вилічення могли б значно збільшитися, я відрікаюсь від опори тих ізгоїв. У решті, це всього лише нікчемна рана.
- А якщо це зовсім не так, як ти кмітиш? похапцем, втрутилася я до суперечки.
- Одначе, я вдосталь добре відчуваю, що власне зі мною діється, пробелькотіла вона.
- Едвіна, не уступала я, як між нами, між жінками, дозволь мені розгледіти місце травми; дряпини.
- Звичайно, притакнула зовсім несподівано, незрозумілим терплячим тоном. Залюбки, дозволю тобі робити зі мною абсолютно все, що тільки захочеш, якщо пообіцяєш, що допоможеш збутися цієї пекучості, яка розриває мої нутрощі. Це якась нечітка біль. Увижається, буцімто щось палаюче та згустіле тече в моїх жилах, набирає брудних вилисків у моїх думках, переповнених тобою, твоєю бездоганною присутністю.
Я не вбачала жодного рішення. У відчаї, гадала, що псиХози 21