Eх libris Число 2 , 2014 р . 3 стор .
ЯК СИН ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ ПОЛЮБИВ ШЕВЧЕНКА
Самодіяльний дрогобицький художник Петро Сидорчук має власну Шевченкіану книжкових знаків . Перша жаринка любові до творчості Кобзаря розгорілася в його душі ще в дитинстві , а потім проявилася й у його творчій діяльності .
Петро Сидорчук народився у 1943 році в Пустомитах Горохівського району Волинської області у простій селянській родині . Батько та дядьки були майстрами на всі руки , тому й Петро мав вроджений нахил до малювання та майстрування . Юнак навіть хотів здобути художню освіту . Та не судилося … Став фізиком , науковцем , кандидатом фізико-математичних наук . Проте на дозвіллі він малює , різьбить , виготовляє скрипки . З 1967 р . проживає у Дрогобичі , де викладає у місцевому педуніверситеті , зараз на пенсії .
Хата , в якій народився художник , згоріла в 1944 році . У ній спопелилася невеличка сімейна бібліотека , в тому числі і « Кобзар ». Дядько пана Сидорчука ( брат матері ) Іван Зубко із сусіднього села Уманівців був чудовим сіль-
ським співаком , до війни – активним діячем місцевої « Просвіти ». Не раз під час сімейних гостин він виконував Шевченкові « Думи мої , думи мої …» Саме ця пісня у його виконанні й запала юнакові в душу . Від дядька і дізнався про її автора . Так Петро Сидорчук уперше в 1953 році познайомився з творчістю Тараса Шевченка , а його « Кобзар » став настільною книгою молодого хлопця . Згодом Шевченківська тематика з ’ являється на книжкових знаках , виконаних для відомих дрогобичан . Таких знаків він має понад десяток . Петро Сидорчук працює здебільшого в техніках лінорит і дереворит .
У ювілейний рік його мініатюрна Шевченкіана поповнилася кількома екслібрисами . Зокрема , він зробив книжкові знаки для дрогобичан Романа Пастуха , Петра Сов ’ яка та рідного брата Андрія Сидорчука .
Дух любові до прекрасного , виплеканий ще в дитинстві , дає довготривалий ефект і є цінним у багатьох аспектах . Самі він виховує патріотизм і гордість за те , що маємо такого великого поета , що живемо у такій прекрасній країні , яка подарувала нам багатогранну вічну та неосяжну творчість нашого Великого Кобзаря .
Петро Сов ’ як