Eх libris Число 2, 2014 р. 3 стор.
ЯК СИН ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ ПОЛЮБИВ ШЕВЧЕНКА
Самодіяльний дрогобицький художник Петро Сидорчук має власну Шевченкіану книжкових знаків. Перша жаринка любові до творчості Кобзаря розгорілася в його душі ще в дитинстві, а потім проявилася й у його творчій діяльності.
Петро Сидорчук народився у 1943 році в Пустомитах Горохівського району Волинської області у простій селянській родині. Батько та дядьки були майстрами на всі руки, тому й Петро мав вроджений нахил до малювання та майстрування. Юнак навіть хотів здобути художню освіту. Та не судилося … Став фізиком, науковцем, кандидатом фізико-математичних наук. Проте на дозвіллі він малює, різьбить, виготовляє скрипки. З 1967 р. проживає у Дрогобичі, де викладає у місцевому педуніверситеті, зараз на пенсії.
Хата, в якій народився художник, згоріла в 1944 році. У ній спопелилася невеличка сімейна бібліотека, в тому числі і « Кобзар ». Дядько пана Сидорчука( брат матері) Іван Зубко із сусіднього села Уманівців був чудовим сіль-
ським співаком, до війни – активним діячем місцевої « Просвіти ». Не раз під час сімейних гостин він виконував Шевченкові « Думи мої, думи мої …» Саме ця пісня у його виконанні й запала юнакові в душу. Від дядька і дізнався про її автора. Так Петро Сидорчук уперше в 1953 році познайомився з творчістю Тараса Шевченка, а його « Кобзар » став настільною книгою молодого хлопця. Згодом Шевченківська тематика з’ являється на книжкових знаках, виконаних для відомих дрогобичан. Таких знаків він має понад десяток. Петро Сидорчук працює здебільшого в техніках лінорит і дереворит.
У ювілейний рік його мініатюрна Шевченкіана поповнилася кількома екслібрисами. Зокрема, він зробив книжкові знаки для дрогобичан Романа Пастуха, Петра Сов’ яка та рідного брата Андрія Сидорчука.
Дух любові до прекрасного, виплеканий ще в дитинстві, дає довготривалий ефект і є цінним у багатьох аспектах. Самі він виховує патріотизм і гордість за те, що маємо такого великого поета, що живемо у такій прекрасній країні, яка подарувала нам багатогранну вічну та неосяжну творчість нашого Великого Кобзаря.
Петро Сов’ як