2 стор.
Eх libris
Число 2, 2014 р.
ВІНОК ВЕЛИКОМУ КОБЗАРЕВІ
Нині нема такої сім’ї чи кімнати в робітничому або студентському гуртожитках, де б не
було славнозвісного «Кобзаря» національного пророка і духовного батька українського
народу Тараса Шевченка.
Славетний Тарас
зі мною з юних літ, з
часів мого селянського босоногого дитинства. Народився я і
виріс на Хмельниччині. Коли батько ще
дошкільняті читав напам’ять твори Кобзаря, я уявляв, як маля
лежить у холодочку
під снопом, а на полі,
на панщині, втомлена
важкою працею і спекою, дожинає пшеницю рідна мати. Сум
огорнув душу, коли
вже пізніше прочитав Худ. Б. Романов
уперше такі слова:
…Свище полем заверюха,
Іде Катерина
У личаках – лихо тяжке! –
І в одній свитині…
…Чорнобрива Катерина
Знайшла, що шукала.
Дунув вітер понад ставом –
І сліду не стало…
Мати співала мелодійні українські народні пісні, і вони западали мені глибоко в ду шу,
викликали зацікавлення книгами та мудрим
словом.
Невдовзі почав колекціонувати листівки,
багатотисячна колекція яких є і сьогодні. Маю
чимало поштівок і на інші теми.
З роками дедалі більше усвідомлюєш велич
генія Тараса Шевченка, його велике мудре
слово. Хіба не до нас, сучасників, мовлено:
…Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!..
…Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Колекціонування – річ справді захоплююча. Варто тільки почати… І ось в моїй Шевченкіані-україніці до одного «Кобзаря» – я їх
особливо ціную – долучається другий, п’ятий, десятий, до видання творів чи окремої
збірки Шевченка, до
одного значка, медалі, конверта, марки,
листівки – десятки
нових. І, звичайно,
екслібриси – невеличкі новели, в яких
– поєднання генія
Шевченка й таланту
художника. На книжкових знаках мовою
графічної мініатюри
відтворено
власне
бачення життєвого
і творчого подвигу
Шевченка, любов до
рідної неньки України, яку так любив
і так проникливо оспівав Славетний Тарас.
Книжкових знаків, присвячених Кобзареві, в
моїй збірці близько 300. Цілі сюїти виконали
художники В.Леоненко з Чернігова, В.Усолкін, М.Неймеш із Харкова, Б.Романов із Северодонецька, М.Сліпченко та О.Харук з Києва
та багато інших. А всього екслібрисів налічується аж 10000 – уся україніка: Іван Франко,
Леся Українка, Марко Вовчок…, знаки на різну тематику художників України, близького і
далекого зарубіжжя.
У нинішній скрутний час українцям нелегко. Тому й зменшилося листування та обмін.
Знаю, що на Дрогобиччині по-особливому
шанують Великого Кобзаря, багато художників присвятили йому свої роботи. Буду радий
поспілкуватися з ними та шанувальниками
Тараса Шевченка, обмінятися матеріалами.
Несімо людям слово Тараса Шевченка, бо
воно вчить гуманності, братерства, милосердя, любові до рідної землі та її синів і дочок.
Дмитро КИРИЛИШИН
Притітка: Ця замітка була надіслана в «Дрогобицький
колекціонер» у далекому 1993 році, аж тепер вона дочекалася опублікування. Тоді Дмитро Кирилишин проживав за
адресою м.Харків, проспект Перемоги, буд. 67, пом. 349.