далась, що саме тут ми житимемо кілька днів. Остап припаркувався і я поспішила поглянути що там всередині.- Тримай ключі,- кинув мені їх хлопець і я вміло зловила. Відчинила двері і завмерла. У будинку була шалена кількість тюльпанів, які я так обожнюю. Остап мене наздогнав з валізами.- Де ж ти тюльпани взяв взимку?- Нехай це залишиться секретом,- відповів він. – Забігай та влаштовуйся. Потрібно приготувати вечерю. Ми разом все швиденько зробили, весело провівши час. Поїли, запаливши ароматичні свічки. Потім перемістились до каміну. Остап вдало розпалив його і сів біля мене, наливши у келих вина. Ми навіть не розмовляли, просто сиділи у тиші, замилувавшись вогнищем. Було затишно та спокійно. Я глянула на Остапа і легко підсунулась до нього, схиливши голову на його плече.- Втомилась? – запитав він.- Трішечки … Рано прокинулась. І дорога була довга … Я навіть не помітила як заснула, але прокинулась у зручному ліжку. Невже це він мене сюди приніс? І навіть не ліг поруч … Я швиденько побігла в душ і привела себе в порядок. Коли вийшла, помітила на ліжку сніданок і записку: « Поїси. Тепло одягнись і виходь на двір. Чекаю. Остап ». Я виконала його « інструкцію ». Вийшла і побачила Остапа. Біля нього стояли санки, ковзани та лижі.- Обирай. Чим хочеш зайнятись? – весело запитав він. Я зліпила сніжку і зі сміхом кинула
РОБИМО ПАУЗУ
45