РОБИМО ПАУЗУ
Мелодії… Неймовірної щирості й тонкої краси, мелодії наповнювали кім-
нату. Це, здається, був Едвард Гріг. Тоненькі пальці юної піаністки літали,
ледь торкаючись, над клавішами старенького інструменту. Аліса завжди
грала казково, її хотілося слухати годинами. А вона була справді закохана в
музику. Без неї не бачила б взагалі нічого. А так, музика дарувала їй кольо-
ри і кожен новий день. Зараз вона грала в порожньому актовому залі кон-
серваторії. Майже порожньому. На кріслі в першому ряді сидів маленький
Остапчик, сусідський хлопчик з квартири навпроти. Він завжди тут, з нею.
Бо без нього Аліса не зможе грати.
Мелодiя
на пальцях
42