РОБИМО ПАУЗУ
Біль заради щастя
Ксенія була готова до зустрічі з нею. І вона знала, який біль потрібно
буде для цього стерпіти. Дівчина готувалась, а через те, що її підтримував
Данило було не так лячно.
Ксенія якнайшвидше хотіла зустрітись із їхнім янголям. Вона робила все
від неї залежне попри біль та шалену втому і міцно стискала руку Данила.
Лікарі в цей час розмовляли про свої буденні справи та тільки іноді під-
казували, що робити. Їм було байдуже, але їхня сім’я от-от має поповни-
тись справжнім скарбом, маленькою принцесою – Діаною.
Декілька годин здавалися вічністю. Сил не вистачало, біль долала
Ксенію. Данило теж був втомлений, але він підбадьорював дівчину. Ніж-
но цілував її у чоло та всіляко відволікав.
Лікарі заметушились і Ксенія трішки розслабилась. Ще, здавалось мить,
і вони почули такий рідний плач. Дівчина знесилено посміхнулась і з її
очей покотились сльози щастя. Вона глянула на Данила, і помітила той
блиск щастя в очах.
Лікарі ще проводили стандартні процедури, а Ксенія не могла доче-
катись, щоб взяти на руки їхню донечку. Вона вже забула про ті години
болю, які пережила і була вдячна усім за цей момент.
Медсестра підійшла до них з маленьким комочком у руках і поставила
маленьку Діанку Ксенії на груди. Такого почуття любові, радості і подя-
ки, трепету, уважності та чуйності вона ніколи раніше не відчувала. Ось
вона, справжня ніжність, справжня любов матері до дитини.
Данило ніжно провів пальцем по обличчі донечки і заплакав від щастя.
- Дякую, - тихо прошепотів чоловік.
Юлія Торконяк
41