34 валась з багатьма учасниками тих фестивалів , брала їх за руку і казала : « Їдьте до нас ». Вона фактично спровокувала це . А ми перед тим багато їздили у подорожі по Європі , відвідали Чехію , Італію , Францію , тому воно так сталось просто . Вони повірили їй , бо це дуже нелегка задача – запросити , змусити , спонукати людей приїхати . Для нас досі дивина – чому люди до нас їдуть і ми намагались цього року , оскільки це ювілейний фестиваль , зробити таке опитування і попросили всіх , хто хоче написати коротко свої враження . Ми отримали дуже багато позитиву і ці всі відгуки оформлені у видання . І : Ви даєте різні майстер-класи , то хто більше долучається : молоді чоловіки чи все-таки більше старших ? С : Якраз для того ми й проводимо фестиваль , щоб залучити молодь і передати наші традиції наступним поколінням . Нас тішить , що , можливо , ми причина того , що в Івано-Франківську відкрили спочатку першу спеціальність « Коваль-електрозварювальник » в ВПУ № 21 , а потім відкрили спеціальність « Коваль ручного кування », після цього спеціальність « Коваль художніх виробів ». Іде прогрес і щороку набирається все більше і більше дітей . Їх треба забезпечити роботою . Ми і так зробили дуже багато , тому що з точки зору , можливо , бізнесу : для чого мені « плодити » конкурентів ? А ми їх зробили дуже багато – через підприємства , фестивалі пройшли сотні людей , тисячі . Дивимось як ці люди молоді прийшли , починали цю справу , потім – вони завдяки фестивалю познайомились , одружились , у них з ’ явились діти . Бачимо історії людей , створення сімей на фестивалі . Мені здається , що якраз для цього ми й живемо і віддаємо це все . Не можна тримати в себе і використовувати тільки для себе – треба ділитись . І : Пане Сергію , оскільки Ви один із організаторів такого великого дійства , вже в 15-те воно відбуватиметься у нашому місті , коли Ви вперше вирішили зайнятись такою нелегко справою ? С : Це було випадково , зізнаюсь чесно . Ніколи не думав , що візьму молоток в руки . Це сталось після того , як я отримав освіту – я закінчив педагогічний інститут . Були останні роки радянського союзу , тоді дозволили робити такі кооперативи – такий розвиток підприємництва в кінці 80-х років і в нас з друзями , які займались мистецтвом , утворився кооператив по оформленню інтер ’ єрів . До цього кооперативу залучили Олега Бойко – художника . Він за освітою був художник по шкірі , але вперше в Франківську почав кувати . Його тесть мав кузню в селі , був сільським ковалем – він від нього взяв це ремесло і по-своєму почав трактувати . Олег був дуже талановитий і мав відчуття металу . Він створив перші композиції , зараз в Франківську нічого не збереглося . Він не встигав робити певні вироби і ми , як члени кооперативу , були долучені до допомоги в ковальський цех Олега Бойко . Коли я пішов йому допомагати – звідти