ЖИВЕМО дону . З яких країн цього року можна було зустріти ковалів ? С : США приїжджали , Великобританія , Нідерланди , Німеччина , Польща , Чехія , Словаччина , Росія , Білорусь , Ізраїль та Туреччина . І : Це один представник з країни ? С : По-різному . Були і команди . Наприклад , з Туреччини до нас вже четвертий рік поспіль їздять . І вони або двоє , або троє , цього року четверо приїжджали . І : Всі ковалі – чоловіки чи , можливо , є жінки-ковалі ? С : Бувають . Були в нас із Австралії , і з США кілька разів , з якими ми підтримуємо дуже гарні стосунки . Власне , коли до нас приїхала Хезер Маклартен , то потім вона мене запросила на демонстрацію в Каліфорнію . Я до неї приїжджав , вона надала нам житло . Це був дуже цікавий досвід . І : Ковальська справа вона все-таки чоловіча і це знають всі . Чи відрізняється результат , якість роботи і сам виріб у чоловіків та жінок ? С : Безумовно якісь духовні речі є відмінні , але в принципі все залежить від людини . Різні люди … і я відслідковую цей рух , тому що в нас він тільки починається . Є кілька дівчат , які закінчили ковальство в нашому ПТУ , але я ще не знаю їхні долі на теперішній момент . Зазвичай , ідуть в дизайн або ювелірну справу . Але в світі є цілий рух – « Жіноче ковальство » і вони проводять свої виставки . Я цих людей знаю , був в деяких майстернях . З першого погляду не відрізниш чи це чоловік , чи жінка робила . Тільки от на рівні чуття можна зрозуміти , що це жіноча думка або композиція , а по технології немає різниці . І , до речі , в наших навчальних закладах – Інститут мистецтв , який випускає спеціалістів художнього металу , є Львівська академія мистецтв , є Косівський інститут і училище , то тенденція за останні роки – на художній метал зараз більше ідуть дівчата . І : Ви розповідали , що у 2003 році у Вас вийшло в місто декілька десятків ковалів – тепер учасників набагато більше : що важче – зараз організовувати таке громадне , велике , масштабне свято чи все-таки тоді , коли це було вперше ? С : Складне питання в тому сенсі , що ми завжди викладаємось на 100 %. Немає значення чи це маленька акція , чи велика . Єдине , що коли з цим вперше стикнулись – це був 2006 рік . Тобто , від першого фестивалю пройшло 3 роки , коли він набув зразу миттєвого розширення – в нас було 23 країни і 300 учасників . Перед тим такого не було . Це було завдання нелегке . Але ми тоді справились і зараз воно вже йде звично . Тому що за роки , особливо після 2008 , коли була світова криза , то кількість учасників трішки менша і кількість країн теж . І : Як тоді так трапилось , що у 2006 році одразу такий великий ріст ? С : Такий прорив вийшов . Я сам не знаю як так трапилось . Думаю , що просто повинен був статись цей вибух , бо цьому передувала багаторічна промоція , відвідування інших фестивалів . Моя дружина за той час спілку-
Метал дуже благодатний матеріал . Він дуже демократичний , він заворожує , він кличе .