У
великому місті жило двоє маленьких дітей.
Хлопчика звали Кай, а дівчинку — Ґерда.
Діти не були родичами, та любили одне
одного, як брат і сестра. Вони жили в сусідніх
будинках, що стояли дуже близенько. Діти
мали спільний балкон, на якому у великих дерев’яних ящиках
росли кущі троянд. Кай і Ґерда часто гралися там, читали
книжки і розглядали яскраві малюнки. Діти обожнювали
квіти, розмовляли з ними, милувалися і цілували їхні тендітні
пелюстки!
Узимку розваги на балконі припинялися. Діти ходили
одне до одного в гості й придумували різні забавки. Коли
вікна замерзали, Кай з Ґердою нагрівали коло печі монетки і
прикладали до скла. На шибках відразу з’являлися крихітні
вічка. Крізь них дітлахи дивилися на засніжену вулицю.
Надворі шаленіла хуртовина, а в кімнаті було напрочуд тепло
і затишно. Як і того самого дня…
— Це білі бджілки рояться! — сказала дітям бабуся.
— А в них теж є своя королева? — спитав Кай, бо він
знав, що у справжніх бджіл є королева — головна бджола.
— Звичайно є, Снігова! — відповіла бабуся. — Буває,
що вона вночі пролітає вулицями міста і заглядає у вікна. Від
подиху Снігової Королеви на шибках розквітають крижані
квіти...
— А Снігова Королева може зайти сюди? — спитала
Ґерда.
— Нехай тільки спробує! — вигукнув Кай. — Я посаджу
її на теплу піч – і Снігова розтане!
Діти весело засміялися, а бабуся скрушно похитала
головою і почала розповідати про щось інше.
7
7