Частина четверта
Після кількох днів важкого путі вони опинилися біля
дверей низенької хатинки, що тонула у снігових кучугурах. Тут,
у Країні вічних снігів, жила стара чаклунка — далека родичка
бабусі з чарівного садка. Вона теж була доброю, а її чари були
набагато сильнішими. Наприклад, вона могла приборкати
буйні північні вітри чи запалити, коли захоче, полярне сяйво.
В її хатинці завжди було тепло, як влітку. Чарівниця забрала
бідолашну Ґерду до себе і залишила погрітися й відпочити. А
сама вийшла надвір, де олень милувався полиском північного
сяйва. Він розповів чаклунці історію Ґерди і попросив
допомогти:
— Коли я ще жив тут, у моїй рідній Країні вічних снігів, я
чув про вас, як про могутню чарівницю. Чи не могли б ви дати
богатирську силу цій маленькій дівчинці, щоб вона перемогла
Снігову Королеву?
— Богатирську силу? — здивувалась чаклунка і похитала
головою. — Навіщо вона Ґерді? Її сила — у справжній любові і
відданості. Нікому, крім неї, не вдасться навіть зайти до палацу
Снігової Королеви. Тільки велике серце Герди може звільнити
Кая від злих чар! Відвези дівчинку до замку, а сам негайно
повертайся назад!
44
44