— Що ж, нехай так, — зітхнула вона, — візьми назад
свою шубку, а рукавички я залишу собі на згадку.
Тримай ось материні рукавиці, вони тобі будуть
аж по самі лікті. Не замерзнеш! — засміялася
дівчинка,та очі в неї були сумні.
На дорогу вона дала Ґерді торбу,
в яку поклала хліб і смажене м’ясо.
Прив’язала торбу до оленя і сказала
йому:
— Прощавай! Тільки бережи цю
маленьку принцесу!
Ґерда простягла до неї руки у
величезних рукавицях і заплакала.
«Які хороші бувають люди і звірі!» —
промайнуло дівчинці у голові.
— Не смій рюмсати! — гримнула
на неї маленька розбійниця, проте міцно
обійняла на прощання.
Щасливий північний олень помчав лісом
через корчі та каміння. Він стрілою летів у Країну
вічних снігів! Маленька Ґерда трималася за його роги і думала
про свого милого Кая!
43
43