Нарешті Ґерда сіла перепочити на поваленому дереві. До
неї підлетів великий чорний крук. Якийсь час дівчинка і птах
мовчки дивилися одне на одного. І раптом крук заговорив:
— Крра-крра! Прривіт! Куди це ти брредеш?
Ґерда розповіла йому свою історію. Крук замислився, а
тоді змахнув крилами:
— Гар-р-разд, спробую тобі допомогти. Моя нарречена –
ґава, живе у корролівському палаці. Вона ррозповідала мені пр-
р-ро хлопчика, який невідомо звідки з’явився у кор-р-ролівстві.
— Так, це, напевно, Кай! — радісно вигукнула Ґерда.
— Дозвольте прродовжити, — поважно промовив крук.
— Наша маленька прринцеса дуже ррозумна, багато читає. І
вона ніяк не могла знайти собі гідного співррозмовника. А цей
хлопчик став для неї найкрращим дрругом. Відтеперр вони
завжди рразом.
— Ну звичайно, це він! — аж підскочила Герда. — Кай
так багато знає! З ним завжди цікаво! Будь ласка, проведіть
мене швидше до палацу!
— Як же це зрробити? — замислився крук. Стрривай,
я порраджуся з моєю нарреченою. Вона щось прридумає. —
Почекай мене тут, коло дерева.
25
25