До одного з них і прибився врешті-решт човен. Там, се-
ред великого вишневого саду, стояв будиночок під солом’яною
стріхою. Його віконця здалися Ґерді такими дивними…
З будинку вийшла, спираючись на палицю, старенька
бабуся у великому солом’яному капелюсі, уквітчаному
різноманітними квітами.
— Бідолашко! — сплеснула руками стара. — Ходімо,
розкажеш мені, хто ти така і як сюди дісталася!
Ґерда про все їй розповіла, а потім запитала, чи не бачила,
бува, бабуся Кая. Та запевнила, що зовсім скоро він прийде
сюди. Старенька запросила погостювати у неї, взяла Ґерду за
руку і завела до будинку.Через різнокольорові шибки кімната
наповнювалася химерним світлом.
На столі стояла таріль зі стиглими вишнями. Поки
дівчинка ласувала ними, бабуся розчісувала їй волосся чарівним
гребінцем і розказувала, що квіти у її саду знають безліч казок.
Кучерики огортали золотим сяйвом свіже, як троянда, личко
Ґерди.
21
21