снежная королева корол | Page 11

Ґерда обняла Кая за шию і зазирнула в очі. Ні, нічого не було видно. — Мабуть, уже випало! — пирхнув хлопець і різко відштовхнув Ґерду. Та, на жаль, це було не так. То були скалочки від чарівного дзеркала! Одна залишилась в оці Кая, а друга – у серці! Хлопця ніби підмінили. Він глянув на Ґерду , насупився і роздратовано вигукнув: — Чого ти скривилася! Ти зараз така страшна! Тоді подивився на троянди і зареготав: — Цю троянду точить черв’як! Дивись! А ця зовсім крива! Жахливі квіти! Тоді штовхнув ящик ногою і побіг до себе. З того дня діти вже не могли спілкуватися, як раніше. Кай більше не читав книжок і не співав. Коли бабуся щось розказувала, він перекривляв її. Дражнив хлопець і маленьку Ґерду, яка його так любила! Ви ж пам’ятаєте про дію дзеркальних скалок? Якось взимку, коли падав сніг, Кай прийшов з великим збільшувальним склом і покликав Ґерду подивитися на сніжинки. Кожна сніжинка під склом здавалася величезною і нагадувала дивовижну квітку або зірку. — Поглянь, яка точність! — захоплювався Кай. — Жодної кривої лінії! – Вони цікавіші за справжні квіти! Якби ж вони тільки не танули! 11 11