Вiктор Черкаський:
« Жіночий одяг- своєрідний адреналін. Він повинен « пахнути » чоловіком »
Свою першу колекцію відомий український дизайнер, учень Михайла Вороніна і покровитель класики представив публіці у 1999 році. Відтоді модний світ бачив уже чверть сотні його колекцій, а не один престижний міжнародний конкурс визнавав першість саме за його творчістю.
– Вікторе Григоровичу, ваша остання колекція « Капучіно »- своєрідний експеримент, який дає більше простору для легкості й романтики.
– Сильні жінки уже « перевелися »? Сильні жінки є і будуть. І буде їх все більше й більше. Остання колекція – зовсім не перехід до жінки ніжної, не зміна політики нашої марки. Це своєрідний подарунок слабким жінкам. Клієнтки просили – ми й спробували. Нам самим було цікаво, чи зможемо впоратись із завданням, чи зможемо успішно відійти від класики. Щоправда, вирішили, що, все ж таки, класика набагато цікавіша.
– Наскільки складно експериментувати, якщо вас сковують рамки класики?
– Можна ж робити класику з цікавими « фішками » і вкрапленнями. Можна поєднувати її з елегантним, спортивним чи навіть кітчевим одягом. Можна одягнути чорний піджак із жовтими штанами в смужку чи з легінсами. Є велике поле для експериментів. Із ошатним одягом працює багато хто – італійці, китайці, корейці, поляки … Також багато дизайнерів намагаються одягнути випускниць чи наречених. У сегменті, в якому працюю я, багато неякісної продукції, неправильно зробленої, навіть моветонної.
– Розкажіть більше про те, за допомогою чого і яким чином створити класику, яка б підкреслювала жіночність? Які ключові деталі та елементи ви використовуєте?
– У класиці це, перш за все,- підкреслена талія. Ми не робимо напівприталених піджаків чи офісних суконь. Саме тому нам інколи складно працювати із великими розмірами. Ось чоловічий одяг саме цим і відрізняється – свободою, так, щоб можна було « сокирою помахати ». Лінія грудей теж додає жіночності класиці- ми відкриваємо груди, чого не роблять у чоловічому одязі. Шарму додають цікаві рукави. Такий одяг набагато складніший, містить більше елементів, поєднання фактур. Чоловіча класика більше догматична і має свої закони, яких не має жіноча.
– Наскільки складно зберегти баланс, не звертатися до популярної сьогодні андрогінності, до « чоловічності » в жіночому образі?
– Так, такий ризик існує – просто одягнути жінку в чоловічий одяг. Мабуть, саме тут і народжується професіоналізм та майстерність: щоб пройти по цій грані і не « звалитися » у безодню чоловічого вбрання. Одягаючи жінку в костюм, треба зробити все, аби було видно, що це жінка. Це своєрідний адреналін – створення такого одягу. Він повинен « пахнути » чоловічим вбранням, але
42 ЭТО ЗДОРОВО! № 3’ 2013