пара, вона не повинна врегульовувати свої майнові відносини, аби не зашкодити
особистим стосункам.
Це підтверджує і практика застосування цих договорів: їх, як правило, уклада-
ють аби врегулювати майнові відносини подружжя не тільки під час шлюбу, але
й після розлучення. А оскільки наречені не думають про розлучення, шлюбний
договір, як правило, не укладають.
Проте, відповідно до статистичних даних в Україні, помітне поступове зростан-
ня його популярності серед населення.
Щодо мене, то мені сподобався вислів Бєлінського: «Всяке кохання справж-
нє і прекрасне по–своєму, тільки б воно було в серці, а не в голові».
О. ЙОСАФАТ БОЙКО | ВС:
— Люди дуже часто хочуть знати, що вчить Церква відносно тих
чи інших речей, явищ, винаходів, а особливо тих, які стосують-
ся людини та всього, що пов’язане з її життям. Один з моментів,
що заслуговує на особливу увагу християн — це шлюб і все, що з
ним пов’язане. Тому, щоб обдумати питання ставлення Церкви до
шлюбних договорів, треба звернути увагу на те, що розуміє Церква під
поняттями «подружній зв’язок» і «шлюбний договір (контракт)».
Отже, шлюб (інші назви: «таїнство шлюбу» чи «вінчання», «подружній зв’я-
зок») має свою основу в Господі і керується його законами: Господь сотворив чоловіка
і жінку (кн. Бут. 2), дав їм місію жити, «розмножуватися» і «наповнювати землю»
(Бут. 1:27-28), а також підніс зв’язок чоловіка і жінки до гідності таїнства. Тобто, ка-
жучи простими словами, шлюб — то є спільна згода двох вільних осіб — чоловіка і
жінки, щоб створити спільне співжиття, заради їхнього спільного добра і народжен-
ня та виховання дітей з божим благословенням і допомогою.
Навіть сам Ісус Христос був на весіллі в Кані Галилейській і благословив там под-
ружжя, бажаючи цим сказати, що шлюб і весілля — це щось дуже добре і цінне,
а ще є гарною нагодою, щоб потрапити до неба.
Церква завжди була вірна словам Господнім і вважала шлюб подружнім союзом
між вільними чоловіком і жінкою, які мають намір жити згідно божих законів і не
22