Щоб отримати об’єктивну картину, ми попросили прокоментувати укладен-
ня шлюбного договору тих, хто, так би мовити, знаходиться по різні боки
барикад — приватного нотаріуса та священика.
ЮЛІЯ УГРИНОВСЬКА | приватний нотаріус:
— За часів незалежної України в законодавстві з’являється по-
няття «шлюбний контракт», який могли укласти наречені.
Сімейний кодекс розширив поняття шлюбного договору, надав-
ши можливість укладати його як до реєстрації, так і під час шлюбу.
На відміну від інших країн, де в шлюбному договорі передбачене
законодавче регулювання особистих стосунків подружжя, в Україні
цей документ визначає тільки майнові взаємини чоловіка і жінки, які
перебувають у шлюбі.
Кожен шлюбний договір є унікальним, оскільки відображає волю конкретно-
го подружжя. Особливості шлюбних договорів полягають у тому, що подружжя
має визначити власні правила (норми), які відрізняються від законодавчих і
визначатимуть їхню поведінку в майновій сфері. У шлюбному договорі можна
змінювати загальні норми сімейного законодавства, наприклад, норму про
те, що все майно, набуте під час шлюбу, переходить у їх спільну власність.
Пара може передбачити порядок користування майном, яке належить одно-
му з подружжя особисто, але яке, за його (її) волею, він (вона) передає на час
шлюбу в спільне користування. Також пара може подбати про майнові інтере-
си своїх дітей, закріпивши в шлюбному договорі норми, які регулюватимуть
порядок їх утримання.
Шлюбні договори в моїй практиці (працюю приватним нотаріусом з 2007
року) були, проте не часто.
Зазвичай, з проханням посвідчити шлюбний договір зверталися пари
українців з іноземцями, або наречені чи подружжя, які були раніше вже
одружені і, так би мовити, «попеклися» із розподілом спільного майна.
Серед нашого оточення побутує думка, що шлюбні договори — для тих, хто
занадто матеріальний, меркантильний. Більшість вважає, коли одружується
21