Франко і Грушевський: спроба об’єктивної характеристики1 Franko_i_Hrushevskyi_sproba_obiektyvnoi_kharaktery | Page 35

Франко і Грушевський: спроба об’ єктивної характеристики 61
ні історичні діячі тонуть у масі подробиць та розумувань. Звертаючи більшу увагу на відносини, ніж на живі особи, автор мусить скрізь заповняти прогалини історичних відомостей своїми розумуваннями та комбінаціями, іноді не зовсім щасливими » [ т. 47, с. 453 – 454 ]. Разом з тим, тонкий психолог, Франко влучно спостеріг особливості вдачі історика й пов’ язав їх зі стилем його писань: « Грушевський – знаменитий організатор, а агітатором стати не позволяє йому тільки його незвичайно бистрий практичний розум, що хоронить його від усякого запалу та того, що росіяни називають“ увлечение”. Тій психічній вдачі нашого автора відповідає також його стиль, який можна назвати“ холодною прозою”» [ т. 47, с. 453 ].
У цілому ж, праця Франка « Причинки до історії України- Руси. Часть перша » є справді глибокою науковою рецензією. Попри високу загальну оцінку доробку Грушевського-історика, вона містить низку важливих зауважень, які цілком вкладаються у рамки наукової полеміки. Метою цієї критики було – « дати імпульс до дальшої дискусії, яка може вийти на користь і самого автора, і його праці, і духового розвою всеї нашої суспільності » [ т. 47, с. 455 ]. З приводу цієї полеміки сучасні історики констатують, що Франко у багатьох моментах, особливо в подробицях, мав рацію, але при зверненні до більших проблем і концепцій історичної науки не дорівнювався Грушевському саме через дещо іншу спрямованість свого таланту.
Крім суто наукової вартості, розвідка Франка звертає також нашу увагу ще однією властивістю: написана 1911 – 1912, коли психічне здоров’ я Франка було підірване, вона, проте, відзначається струнким, послідовним викладом, позбавлена суб’ єктивних претензій до рецензованої праці та її автора. Викладаючи свої зауваження, Франко не скупиться також і на справедливу похвалу науковому доробку, громадській діяльності Грушевського, наголошує, що його « колосальна праця [...] побудована на таких міцних і широких основах, яким не страшна ніяка критика » [ т. 47, с. 455 ]. Натомість, у кількох інших публікаціях