Франко і Грушевський: спроба об’єктивної характеристики1 Franko_i_Hrushevskyi_sproba_obiektyvnoi_kharaktery | 页面 30
56
Галина Бурлака, Ігор Гирич
стосунків між ним і Франком, про зміни у складі редакції
«ЛНВ», а також говориться, що Франкова «Історія літератури»
після її завершення буде друкуватися у «ЛНВ». Заява за
підписом їх обох друкується у «Ділі» (1907. 5. ХІІ. № 262. С. 2)
та у «Раді» (1907. 25. ХІ. № 265. С. 4), а у листі від 17 грудня
1907 р. Франко виправдовується перед Ф. Вовком, нібито він
підписав заяву «по своїй слабості» (т. 50, с. 342). На початку
січня 1908 р. у листі до Грушевського Франко цілком розважно
пише: «...моя історія літератури вимагає ще основної переробA
ки, і до друкування її не можна буде приступити так швидко,
тим більше, що я іноді дуже мучуся головними болями та нервоA
вим подразненням і роблюся цілими тижнями нездібним до
ніякої умової праці, крім хіба чисто механічної. А видання
історії літератури не спішне для мене; поки не оброблю добре, не
дам її з рук...» (т. 50, с. 347). Від цього часу у взаєминах Франка
з Грушевським бачимо все менше творчих моментів, натомість
взаємна настороженість зростає.
З часу загострення Франкової хвороби (з березня 1908 р.)
у щоденнику Грушевського є записи про його відвідини хворого
поета, а потім і про Франкові візити, які часто супроводжуваA
лися його фантастичними візіями. У квітні 1908 р. після певних
вагань Грушевський публікує у «ЛНВ» статтю «Недуга дAра
Івана Франка». Мабуть, не останньою спонукою цієї публікації
було бажання попередити громаду про можливі проблеми у ФранA
ковій поведінці. «Я був свідком, – згадував М. Мочульський, –
як одного разу на засіданні історичної секції Наукового товаA
риства ім. Шевченка серед дискусії Франко на запит ГрушевA
ського, звідки він це зачерпнув, відповів, що дійшов до того надA
природним шляхом. А так мова його була зовсім нормальна, мірA
кування зовсім розумні й логічні, і коли б не ці хвилеві душевні
провали, ніхто б і не помітив, що розмовляє з людиною, психічно
надвередженою. Нічого й дивуватися, що сама вдача Франкова
значно змінилася під впливом перебутої недуги. Він став якийсь
дражливий, підозріл