Франко і Грушевський: спроба об’єктивної характеристики1 Franko_i_Hrushevskyi_sproba_obiektyvnoi_kharaktery | 页面 30

56 Галина Бурлака, Ігор Гирич стосунків між ним і Франком, про зміни у складі редакції «ЛНВ», а також говориться, що Франкова «Історія літератури» після її завершення буде друкуватися у «ЛНВ». Заява за підписом їх обох друкується у «Ділі» (1907. 5. ХІІ. № 262. С. 2) та у «Раді» (1907. 25. ХІ. № 265. С. 4), а у листі від 17 грудня 1907 р. Франко виправдовується перед Ф. Вовком, нібито він підписав заяву «по своїй слабості» (т. 50, с. 342). На початку січня 1908 р. у листі до Грушевського Франко цілком розважно пише: «...моя історія літератури вимагає ще основної переробA ки, і до друкування її не можна буде приступити так швидко, тим більше, що я іноді дуже мучуся головними болями та нервоA вим подразненням і роблюся цілими тижнями нездібним до ніякої умової праці, крім хіба чисто механічної. А видання історії літератури не спішне для мене; поки не оброблю добре, не дам її з рук...» (т. 50, с. 347). Від цього часу у взаєминах Франка з Грушевським бачимо все менше творчих моментів, натомість взаємна настороженість зростає. З часу загострення Франкової хвороби (з березня 1908 р.) у щоденнику Грушевського є записи про його відвідини хворого поета, а потім і про Франкові візити, які часто супроводжуваA лися його фантастичними візіями. У квітні 1908 р. після певних вагань Грушевський публікує у «ЛНВ» статтю «Недуга дAра Івана Франка». Мабуть, не останньою спонукою цієї публікації було бажання попередити громаду про можливі проблеми у ФранA ковій поведінці. «Я був свідком, – згадував М. Мочульський, – як одного разу на засіданні історичної секції Наукового товаA риства ім. Шевченка серед дискусії Франко на запит ГрушевA ського, звідки він це зачерпнув, відповів, що дійшов до того надA природним шляхом. А так мова його була зовсім нормальна, мірA кування зовсім розумні й логічні, і коли б не ці хвилеві душевні провали, ніхто б і не помітив, що розмовляє з людиною, психічно надвередженою. Нічого й дивуватися, що сама вдача Франкова значно змінилася під впливом перебутої недуги. Він став якийсь дражливий, підозріл