Франко і Грушевський: спроба об’єктивної характеристики1 Franko_i_Hrushevskyi_sproba_obiektyvnoi_kharaktery | Página 26

52
Галина Бурлака, Ігор Гирич
і «ЛНВ» Франко з Грушевським ведуть спільну лінію. Вони наA
магаються нейтралізувати намір деяких молодших членів ТоваA
риства вивести їх обох з управи. Також навесні 1905 на зустрічі
«фамілії» було вирішено перенести ЛНВ зі структури НТШ до
«Видавничої спілки» і таким чином увільнити журнал від внутA
рішньої цензури. Під впливом політичних змін у Росії наприA
кінці жовтня 1905 Грушевський вперше «висловив гадку про
перенесення до Києва ЛНВ і Зап[исок], але гадку сю і Фр[анко]
з Гнат[юком], і Матушевський прийняли зимно» (Щоденник,
арк. 92). Фактично, впродовж всього 1906 Грушевський перекоA
нував і львівських соратників, і наддніпрянців у тому, що «ЛНВ»
необхідно перенести до Києва. Франко увесь час висловлював
скептицизм щодо цього проекту. Він, звичайно, розумів неможA
ливість, у випадку таких змін, своєї подальшої широкої участі
у редагуванні «ЛНВ», а це серйозно підривало його фінансове
становище, тому й намагався чинити тихий спротив. Адже ще
20 листопада 1901 у листі до Б. Грінченка писав: «І так моя
екзистенція висить на редакції «Вісника», за яку я одержую 100
гульденів місячно. [...] «Вісник» – се головна нитка, яка в’яже
мене з Товариством. Не стане його, то я буду мусив шукати собі
іншого хліба, бо наукова робота давала мені досі не сповна
20 гульд. місячно» (т. 50, с. 186).
Не співчували й кияни планам Грушевського очолити
всеукраїнське періодичне видання в Києві чи Петербурзі.
Погано приховане бажання не допустити впливу галичан на
наддніпрянське громадське життя спричинило гостру заяву,
підписану членами «фамілії», в газеті «Громадська думка». Зі
щоденникових записів Грушевського видно, що ні Гнатюк, ні
Франко не були прихильниками радикалізму в стосунках з кияA
нами, наполіг на цьому саме професор. Справу перенесення
«ЛНВ» Грушевський поставив на розгляд управи НТШ і «ВиA
давничої спілки» у жовтні 1906. «Франко сидів як мариноA
ваний… І так я оден мусив сам собі давати репліки» (Щоденник,
арк. 131, запис від 4.Х.1906 р.).