Франко і Грушевський: спроба об’єктивної характеристики1 Franko_i_Hrushevskyi_sproba_obiektyvnoi_kharaktery | Page 22

48 Галина Бурлака, Ігор Гирич
Наступна рецензія Грушевського – на збірку Франка « Мій Ізмарагд ». Значну її частину займає послідовне, розділ за розділом ознайомлення читача зі змістом збірки, тобто, інформативна функція тут превалює. Звертає на себе увагу шанобливе ставлення до поета, доброзичливий оповідний тон рецензії.
Розмову про збірку критик починає не з гостроактуальних поезій першого розділу « Поклони », значною мірою детермінованих суб’ єктивними чинниками, а із спокійніших розділів ІІ – ІV, тобто, з тієї частини книжки, яка безпосередньо навіяна темами старої літератури. У ході такого ознайомлення рецензент відзначає найбільш вдалі твори, стисло їх характеризує, зрідка наводить повністю. Не оминає він і прорахунків поета, звертає увагу на те, наскільки вдалою є поетична форма твору, а також на теми поезій. Грушевський називає ряд творів, які, на його думку, « не конче гармонізують з загальним тоном сеї збірочки […], у якій панує тепле гуманітарне почуття, ідея діяльної любови і справедливости ». Розмову про розділи « Паренетікон », « Притчі », « Легенди » М. Грушевський підсумовує так: « Найліпше удались ті власне, де вложена якась сучасна, суб’ єктивна думка автора, або де гномічна тема вложена в якийсь поетичний образ; там, де автор передає готову, ходячу гадку, вона часом виглядає сухо, ба навіть банально ».
Далі рецензент переходить до інших розділів книжки. Очевидно, перший розділ, де підряд уміщено справжні поетичні шедеври Франка – « Поет мовить », « Україна мовить », « Рефлексія », « Сідоглавому » та інші, – справив величезне враження на Грушевського. Вірш « Сідоглавому », наприклад, він подає повністю, пояснюючи обставини його створення, і називає « найліпшою і найудатнішою відповіддю автора » на нападки, яких зазнав поет за свою передмову « Дещо про себе самого » у 1897. Також критик особливо відзначає вірш « Декадент » саме за здорове, бадьоре почуття, яким перейнятий цей твір. Напрочуд вдалими вважає критик і останні два ліричні вірші розділу « Поклони », насамперед « Моїй не моїй ». Так само детально і з щи-