28 Галина Бурлака, Ігор Гирич
цю примітивну тезу, і зараз є можливість об’ єктивно, на підставі фактів розглянути тему творчих, ідеологічних і особистих контактів Грушевського та Франка.
Франко вперше почув про Грушевського у 1885 р., коли газета « Діло »(№ 60 – 68) за рекомендацією І. Нечуя-Левицького вмістила його оповідання « Бех-аль-Джугур »( 19-річний випускник Тифліської гімназії обрав псевдо « М. Заволока », під цим іменем з’ явилася більшість нечисленних прижиттєвих публікацій художніх творів Грушевського). У наступному 1886 р. альманах « Степ » умістив оповідання Грушевського « Бідна дівчина ». Рецензія Франка на цей альманах 2 містить першу публічну згадку про молодого автора. Оцінка дається досить суперечлива: спочатку в переліку « белетристичних творів, гідних уваги », критик називає оповідання( у Франка – « повість ») « молодого, але незвичайно талановитого автора М. Заволоки ». Через кілька абзаців, детальніше аналізуючи « Бідну дівчину », Франко пише значно стриманіше: « Задум досить звичайний, ціла річ, на мою думку, не дуже добре умотивована і недостатньо художньо змальована ». Наступні міркування з’ ясовують, що саме оповідання « Бех-аль-Джугур » задало високі критерії для оцінювання. « Цей дуже жваво написаний нарис засвідчував у молодому авторі незвичайний талант », однак його наступні твори « не здійснили досі цих сподівань ».
Ймовірно, тоді ж( 1886 – 1887) Франко ознайомився і з рукописом незавершеної повісті Грушевського « Свої й чужі », який з ініціативи І. Нечуя-Левицького був переданий І. Белеєві для публікації, але свого часу не друкувався. Про таку поінформованість свідчить, зокрема, лист Франка до М. Драгоманова від 9 серпня 1894: « Про Груш [ евського ] я не знаю багато. Він
2
Першодрук рецензії польською мовою: Prawda. – 1887. – № 49; див. також: Франко І. Степ. Херсонський белетристичний збірник. Херсон, 1886. Друк. у Петербурзі, 1886 // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – Т. 27. – С. 114 – 116. Далі, посилаючись на це видання, подаємо у тексті том і сторінку.