Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 88

У цій ситуації Б. Хмельницький вніс у соціальну політику
козацької адміністрації певні корективи.
З одного боку, він рішуче придушив виступи, що спа­
лахнули, суворо попередив брацлавського полковника
Д. Нечая й усунув ніжинського полковника П. Шумейка.
З другого — документи не відзначають масових репресій,
які б чинили гетьманські війська. Відомо також, що з
листопада 1650 року гетьман вже не ставив за обов’язок
селянам виконувати повинності на користь феодалів, які
поверталися. Це дало можливість дещо згасити полум’я
народних виступів.
Питання соціальної політики перебували в центрі ува­
ги гетьмана й надалі. Особливо важкі випробування україн­
ському народові приніс 1651 рік. Селяни і козацька голота
відмовилися визнавати умови Білоцерківського договору,
який передбачав обмеження козацького реєстру до 20 ти­
сяч чоловік і, по суп, відновлення польського панування
на всій території України (крім Київського воєводства).
Збройні повстання спалахнули у Корсунському, Черні­
гівському, Ніжинському і Прилуцькому полках. Неспокій­
но було в інших районах. У листопаді 1651 року путивль­
ські воєводи повідомляли в Москву, що «у черкаських
полковників..., у чернігівського, у ніжинського, у прилу­
цького і їх полків у черкас на гетьмана Богдана Хмельни­
цького піднімаються нарікання». Через деякий час ті ж
воєводи повідомляли, що один із купців «був, мовляв... у
Києві і чув від черкас, від багатьох людей, що полковники,
мовляв, і черкаси гетьманом Богданом Хмельницьким не-
вдоволені». Гетьман і цього разу виявив рішучість. Насам­
перед, спираючись на ухвалу Корсунської ради, він стратив
кількох старшин — миргородського полковника М. Глад­
кого, прилуцького Семена, а також деяких сотників. Од­
ночасно він неодноразово звертався до представників ко­
ролівської адміністрації з пропозицією дещо відсунути час
повернення до кріпосницьких порядків.
До кінця своїх днів гетьман залишався реалістом. На­
віть після успішного закінчення війни він бачив, що різко
розмежувати селянство і козацтво неможливо. Більше того,
у листах і особистих бесідах з представниками гетьманської
адміністрації вимагав: «И то усмотрите, чтоб напотом ка-
кое безправне посполству не деялося, боятися надобно».
Це був тверезий погляд на ситуацію, яка склалася. Най­
87