Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 87

такою, що навіть у перші післявоєнні роки представники
гетьманської адміністрації не могли скористатися надани­
ми їм царським урядом грамотами на земельні володіння.
Переяславський полковник П. Тетеря просив чиновників
Посольського приказу не розголошувати змісту цих грамот.
«А толко де в войске про то сведают, — казав він, — что
они писарь (І. Виговський. — Авт.) с товарыщи упросили
себе у царского величества такие великие маетности, и их
де всех тотчас побьют, а учнут говорить: они де всем вой­
ском царскому величеству служили и за него государя
помирали, а маетности вьпросили себе одни они писарь
с товарыщи».
Не менш далекоглядну політику проводив гетьман що­
до селянства і покозаченого населення. Він добре розумів,
що в умовах безперервних воєнних дій з відбірними ар­
міями Речі Посполитої єдино правильним буде шлях со­
юзу козацтва з селянством. Тому не випадковими, а добре
продуманими були його слова, сказані польським послам
під час переговорів у Переяславі в лютому 1649 року: «Вы­
бью с лядской неволи народ весь русский... и поможет ми
то чернь вся по Люблин и Краков, которой я не отступ­
люсь, бо то права рука нашая». Практична діяльність геть­
мана свідчила, що це були не лише загальні декларації
і малозначні заяви.
Тисячі селян у роки війни припинили виконувати фео­
дальні повинності і перейшли в козацький стан. «Усе, що
живо, — зазначає «Літопис Самовидця», — поднялося в
козацтво... Навет где в городах были и права Магдебур-
ские, присяглые бурмистрове, и райцы свои уряди поки­
дали, и бороды голили, и до того войска йшли».
Це не єдина згадка такого роду. Багато джерел засвідчу­
ють масове покозачення українських селян. Звісно, селянин,
здобувши землю і волю, не хотів повертатися у кріпацтво,
захищав своє право на свободу зі зброєю в руках. Так тра­
пилося після укладення Зборовського договору 1649 року,
згідно з яким передбачалося не лише скорочення коза­
цького реєстру до 40 тисяч чоловік та поширення гетьман­
ської влади на території Брацдавського, Київського і Чер­
нігівського воєводств, а й повернення до своїх маєтків
польської шляхти. Договір викликав хвилю обурення серед
селянства і козацтва, у лютому 1650 року навіть спалахну­
ло збройне повстання на чолі з Худолієм на Запорожжі.
86