Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 73
штував засідку, до якої ледве не потрапив козацький стар
шина. Апелювання ж до сенаторського суду у Варшаві, крім
глузування суддів з приводу нещасливого кохання козака,
також нічого не принесло. Намагаючись знайти бодай якусь
справедливість, Богдан звернувся до великого коронного
гетьмана Миколи Потоцького, відомого в Речі Посполи
тій як людина лицарська і шляхетна. «Не знати, — писав
Хмельницький у листі до Потоцького, — звідки взявся сей
порушник мого спокійного життя, Чаплинський — ли
товський з аволока, польський п’яниця, злодій і грабіжник
український, підстароста чигиринський, котрий, господа
рюючи вісім літ на Чигиринщині й прикриваючись ім’ям
свого начальника пана Конєцпольського, коронного хо
рунжого, знищив наклепами та доносами багатьох наших
братів і привласнив їхні маєтки. Звичайно ж, тепер Чиги-
ринщиною володіє не пан коронний хорунжий, а його
слуга, брехун, зрадник і п’яниця Чаплинський».
Така надмірна активність чигиринського сотника не
залишилась поза увагою місцевої адміністрації. На сотни
ка впала тінь бунтівника. Так, О. Конєцпольський, який
з підозрою ставився до Б. Хмельницького, говорив про
нього як «людину з бунтівним духом і з розумом, схильним
до всього лихого», та висловлював побоювання, щоб «Річ
Посполита не зазнала від нього багато лиха, бо ніколи не
було між козаками людини таких здібностей і розуму».
Враховуючи це, Чаплинський вирішив розправитися з не
покірним сотником. Першу спробу було зроблено напри
кінці 1646 року, коли під час сутички з татарами в око
лицях Чигирина якийсь жовнір Дашевський, за словами
самого Богдана, «заїхавши ззаду, навмисно рубонув мене
шаблею по шиї, і тільки тому голова моя не злетіла, що я
був у мишурці, яку він розтяв на ширину долоні, так що
тільки два кільця затримали шаблю. Він виправдовувався:
“Я, каже, думав, що це татарин” . А я ж їхав із військом,
поруч з панами. Хіба це не чиясь навмисна намова?»
Після цього невдалого замаху, який не міг не виклика
ти обурення з боку кума Богдана — чигиринського полков
ника Станіслава Міхаля Кричевського та козаків полку,
Чаплинський змушений був відкласти до сприятливішого
часу реалізацію свого підступного задуму вбити Хмельни
цького й зосередитися поки що на цькуванні власника
Суботова і на спробах відняти його маєтності. Незабаром
72