Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 73

штував засідку, до якої ледве не потрапив козацький стар­ шина. Апелювання ж до сенаторського суду у Варшаві, крім глузування суддів з приводу нещасливого кохання козака, також нічого не принесло. Намагаючись знайти бодай якусь справедливість, Богдан звернувся до великого коронного гетьмана Миколи Потоцького, відомого в Речі Посполи­ тій як людина лицарська і шляхетна. «Не знати, — писав Хмельницький у листі до Потоцького, — звідки взявся сей порушник мого спокійного життя, Чаплинський — ли­ товський з аволока, польський п’яниця, злодій і грабіжник український, підстароста чигиринський, котрий, господа­ рюючи вісім літ на Чигиринщині й прикриваючись ім’ям свого начальника пана Конєцпольського, коронного хо­ рунжого, знищив наклепами та доносами багатьох наших братів і привласнив їхні маєтки. Звичайно ж, тепер Чиги- ринщиною володіє не пан коронний хорунжий, а його слуга, брехун, зрадник і п’яниця Чаплинський». Така надмірна активність чигиринського сотника не залишилась поза увагою місцевої адміністрації. На сотни­ ка впала тінь бунтівника. Так, О. Конєцпольський, який з підозрою ставився до Б. Хмельницького, говорив про нього як «людину з бунтівним духом і з розумом, схильним до всього лихого», та висловлював побоювання, щоб «Річ Посполита не зазнала від нього багато лиха, бо ніколи не було між козаками людини таких здібностей і розуму». Враховуючи це, Чаплинський вирішив розправитися з не­ покірним сотником. Першу спробу було зроблено напри­ кінці 1646 року, коли під час сутички з татарами в око­ лицях Чигирина якийсь жовнір Дашевський, за словами самого Богдана, «заїхавши ззаду, навмисно рубонув мене шаблею по шиї, і тільки тому голова моя не злетіла, що я був у мишурці, яку він розтяв на ширину долоні, так що тільки два кільця затримали шаблю. Він виправдовувався: “Я, каже, думав, що це татарин” . А я ж їхав із військом, поруч з панами. Хіба це не чиясь навмисна намова?» Після цього невдалого замаху, який не міг не виклика­ ти обурення з боку кума Богдана — чигиринського полков­ ника Станіслава Міхаля Кричевського та козаків полку, Чаплинський змушений був відкласти до сприятливішого часу реалізацію свого підступного задуму вбити Хмельни­ цького й зосередитися поки що на цькуванні власника Суботова і на спробах відняти його маєтності. Незабаром 72