Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 72
Мотрона поселилась на хуторі Богдана Хмельницького в
Суботові, де допомагала дружині козацького сотника Ганні
Сомківній доглядати за господарством і виховувати дітей.
Невдовзі Ганна померла, залишивши на руках удівця
шестеро неповнолітніх дітей. За власним визнанням Хмель
ницького, в цей час він опинився «в сирітстві й важкій
біді». Вочевидь, саме тоді молода вродлива шляхтянка не
лише допомогла йому впоратися з господарством і вихо
ванням дітей, а й розрадила його душевну тугу.
Сучасні подіям джерела говорять про надзвичайну вро
ду степової «Єлени Прекрасної». Проте заради справедли
вості не зайве буде нагадати, шо в повному небезпеки
житті на степовому кордоні, поруч з неспокійним Диким
Полем, не так уже й багато було витончених панянок, аби
було з ким порівнювати Мотрону. Можливо, саме через
цей дефіцит наречених у Богдана, як претендента на сер
це шляхетної пані, з’явився серйозний суперник — також
немолодий вдівець, литовський шляхтич Даніель Чаплин-
ський, досвідчений воїн, чигиринський підстароста і до
вірена особа польського магната коронного хорунжого
Олександра Конєцпольського.
Нині важко з упевненістю відповісти на питання, що
найперше викликало заздрість Чаплинського — чи то мо
лода і вродлива подруга козацького старшини, чи то його
охайний і гарно впорядкований маєток у Суботові. Проте
єдине, що не викликає сумнівів, так це те, що впливовий
урядовець Речі Посполитої твердо вирішив, користуючись
своєю владою і покровительством О. Конєцпольського,
відібрати у Хмельницького як одне, так і друге.
Навесні 1647 року Даніель Чаплинський на чолі на
двірних військ коронного хорунжого напав на Суботів,
вигнав звідтіль сім’ю чигиринського сотника, а «Прекрас
ну Єлену» чи то змусив силоміць, чи то переконав полю
бовно вийти за нього заміж, змінивши при цьому своє
віросповідання з православного на католицьке.
Даремно Богдан Хмельницький апелював з приводу
такої несправедливості до королівської влади, прагнучи
повернути собі майно, кохану жінку та, врешті-решт, за
довольнити принижену гідність. Є також згадки про те, що
козацький сотник відповідно до норм шляхетської етики
викликав свого кривдника на чесний герць. Однак той і
цього разу повівся вельми підступно і нешляхетно — вла
71