Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 41
ватися до оборони. Зустрівши запеклий опір москвичів,
атакуючі відкотилися назад. Деякий час під стінами Мос
кви гриміли гарматні й мушкетні постріли, лунали войов
ничі гасла, чулися стогони й прокляття вмираючих і по
ранених. Проте бій поступово затухав. Козаки припинили
облогу міста.
Виникає питання: чому Сагайдачний не виявив належ
ної наполегливості у такий важливий момент, коли міг
статися рішучий перелом у ході воєнної кампанії 1618 року
на користь польсько-козацьких сил? Адже він, безперечно,
розумів, що перед ним столиця держави, а не провінційний
Михайлов, від здобуття чи нездобуття якого мало що змі
нювалося. Найвірогіднішою причиною видаються суто
тактичні міркування гетьмана. Адже він пересвідчився у
тому, що несподіваний штурм не вдався, а тривала облога
добре укріпленого міста не входила в його план. Неспіш
ні, статичні воєнні дії виходили за рамки військової стра
тегії Сагайдачного.
З укладенням Деулінського перемир’я місія козаків у
Московській державі, яку на них поклав королівський
уряд, вичерпалася. Повертаючись в Україну, три сотні
козаків на чолі з полковником Жданом Коншиним відді
лились од війська і подалися до Москви. Наміри козаків
були мирними — вони йшли на службу до царя. Чи кри
лися за цим вчинком політичні мотиви, чи це був просто
прагматичний розрахунок на щедру платню з царської
скарбниці, судити важко. Але найімовірніше, що ця акція
відбулася не в результаті раптового пориву, їй передувала
певна підготовча робота серед козаків, а також налаго
дження відповідних контактів з представниками москов
ського уряду. Подібні дії мусили бути погоджені із гетьма
ном, бо інакше навряд чи вдалося б такому нечисленному
загону безболісно «відколотись» од війська. Судячи з усьо
го, в цьому політичному жесті у бік вчорашнього против
ника мав зацікавленість сам Сагайдачний, якому не з руки
було поривати всі зв’язки з царським урядом. Гетьман діяв
так само, як і після завершення свого попереднього похо
ду на Московщину у 1613 році. Виступивши тоді з Путив
ля, він пройшов через Волхов, Білів, Ліхвин, Перемишль,
досяг Калуги, звідти завернув назад і пішов до Києва.
Літописець повідомляє з цього приводу, що коли гетьман
«мимо град Куреск шествова, тогда к гражданам... присы
40