Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 407

військової еліти. А. Денікін, П. Краснов, П. Врангель,
П. Мілюков та інші військові й політичні діячі вважали
П. Скоропадського відступником, який за сприяння авс-
тро-німецьких військ вдався до реалізації планів розчле­
нування колишньої Російської імперії.
Затяжний характер Першої світової війни вкрай тяжко
позначився на всіх сферах життя Російської імперії, ви­
кликав глибоку соціально-економічну та військово-полі­
тичну кризу. Революційні події 1917 року супроводжувалися
піднесенням національно-визвольної боротьби, стрімким
зростанням національної самосвідомості народів, які на­
селяли колишню імперію. За цих обставин представники
колишнього істеблішменту були поставлені перед необхід­
ністю вибору. Для одних «єдина й неділима» монархічна
Росія залишалася ідеалом, який вони боронили до остан­
ньої можливості. Для інших цілком очевидною постала
неминучість змін.
Опинившись в епіцентрі драматичних подій, Павло
Скоропадський обрав свій шлях. Очевидно, мотивацію
саме такого вибору слід шукати у переплетінні його осо­
бистих амбіцій, прагненні використати власний досвід для
припинення загального хаосу й анархії, в об’єктивних і
суб’єктивних умовах, що сприяли перевороту. Щиро ба­
жаючи добра своїй батьківщині, майбутній гетьман все ж
не уявляв усієї складності тих завдань, виконання яких він
звалив на свої плечі. Реалії виявилися набагато жорстокі­
шими, ніж він сподівався, а люди, на яких він покла­
дався, — не завжди надійними й відданими. Однак «пе­
рейшовши рубікон», П. Скоропадський прагнув діяти як
державний муж та політик, вірячи в те, що його зусилля
принесуть користь суспільству.
Гетьманська держава здобула широке міжнародне ви­
знання, встановивши дипломатичні зв’язки з Німеччиною
(яку гетьман навіть устиг відвідати з офіційним візи­
том), Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією,
Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швей­
царією, Ватиканом, а загалом де-факто із ЗО державами. На
жаль, країни Антанти, орієнтуючись на відновлення «єдиної
і неділимої» Росії, не визнали Гетьманську державу.
На той час Україна досягла значних успіхів у галузі
науки, освіти та культури, хоч гетьман П. Скоропадський
був професійним військовим. Його універсалом створюєть­
406