Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 404

було таємно заарештовано за пронімецьку діяльність і
потім вивезено до Харкова). Також їм інкримінувалася
участь у якомусь «Союзі порятунку України», що проводив
антинімецьку діяльність.
Через брак волі усунувся від вирішальних подій і голова
УЦР Михайло Грушевський, обраний, за іронією долі, Пре­
зидентом УНРтого самого 29 квітня. У мемуарах співробіт­
ника Генерального секретарства закордонних справ УНР
Н. Суровцевої міститься стислий опис того, як в той час
поводилися провідні діячі Центральної Ради. Оскільки у роз­
порядженні Генерального секретарства закордонних справ
було легкове авто, Н. Суровцева за дорученням вико­
нуючого обов’язки директора канцелярії цього відомства
К. Лоського ЗО квітня вирушила в пошуках Грушевського
для отримання від нього директив. У приміщенні Централь­
ної Ради вже стояли гетьманські вартові, а представники
партій засідали на приватній квартирі під головуванням
В. Винниченка. Диктатурі гетьмана пропонувалося про­
тиставити власну диктатуру від партій. Як кандидатуру в
диктатори висували міністра пошти і телеграфу Г. Сидорен­
ка. У зв’язку з тим, що невідомо було, на чиєму боці війська,
Суровцеву відрядили на зустріч із командиром кінного від­
ділу охорони Центральної Ради М. Аркасом і начальником
Генштабу полковником О. Сливинським. Обидва запевни­
ли у своїй лояльності щодо УЦР, але останній ще перед тим
підписав відозву, в якій визнав гетьмана.
Г. Сидоренка заарештували напередодні вночі. Тому
залишилося лише одне — терміново отримати інструкції
від М. Грушевського, який під охороною січових стрільців
перебував із родиною у Луцьких казармах. Коли Суровце­
ва передала бажання членів уряду та представників полі­
тичних партій бачити професора на чолі диктатури, той
навідріз відмовився: «Я? Голова парламенту — [очолити]
диктатуру?! Ніколи!»
Як згадував ще один учасник тих подій — М. Кова-
левський, на нараду в казарми прибули М. Грушевський,
М. Шраг, М. Чечель, А. Степаненко, Є. Коновалець,
А. Мельник, С. Петлюра. Розглядалися два варіанти дій:
перший полягав у здійсненні контрперевороту з викраден­
ням майбутнього гетьмана, другий — у переході в пасивне
підпілля. Останній план підтримали не тільки українські
соціалісти-революціонери, а й командування січовиків.
403