Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Seite 401
ться сформувати іншу, більш помірковану владу». Проте
обставини склалися таким чином, що довелося пересилю
вати себе, свідомо зрікаючись внутрішнього комфорту й
поринаючи у вир складних політичних інтриг.
«У мене щораз більше зміцнювалася думка, — згадував
П. Скоропадський, — що коли я не зроблю перевороту
тепер, то у мене залишиться назавжди гнітюче усвідомлен
ня того, що я несмілива й слабкодуха людина і що я ради
власного спокою втратив можливість урятувати країну.
Я не мав сумнівів, що переворот потрібний і корисний,
навіть у випадку, якби влада не змогла довго втриматися.
Я вважав, що зможу взяти владу в свої руки й те, що вдас
ться мені зробити, дасть відпочинок, відновить у краю
порядок, а в населенні силу для нової боротьби».
Практичні приготування до перевороту в основному
були завершені до 28 квітня. Прагнучи утвердитись у пра
вильності своїх намірів, скріпити дух перед кроком, який
міг коштувати йому життя, Павло Петрович поїхав до
пам’ятника святому Володимиру. Тут, на Володимирській
гірці, він хотів «дати собі ясний звіт у всій тій величезній
справі, яку... затіяв». «Мені хотілося розібратись у своїх
думках і намірах». І далі вже зовсім інтимно та довірливо:
«Я підійшов до пам’ятника й сів неподалік від нього на
лавку. Людей майже не було. Тихий, світлий весняний день
говорив про нове життя, що народжувалося. Переді мною
внизу була дивовижна картина нашого Дніпра, який бачив
відтоді, як тут осіло слов’янство, й не такі ще перевороти.
За Дніпром розгорталася безмежна далечінь рідної мені
Чернігівської губернії. Я довго сидів і милувався цим крає
видом, а потім встав і сказав собі: «Хай там що, але я піду
чесно. Зумію допомогти країні — буду щасливий, а не
впораюся — сумління моє чисте: особистих Цілей у мене
немає... Особистих цілей у мене не було, чи, краще сказа
ти, я усвідомлював, що те почуття дрібного, задоволеного
самолюбства не відшкодувалося б уявою тієї бурі, яку я хоч
не хоч маю викликати, йдучи обраним шляхом»».
Повернувшись додому, Павло Петрович прийняв бла
гословення з архієпископом Никодимом, який очолив
Київську архієпархію після вбивства революційними мат
росами й солдатами митрополита Київського й Галицького
Володимира. Після цього внесли останні зміни в коректу
ру «Грамоти мешканцям і козакам України», а також ви
400