Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 397

поїхав на зустріч із начальником розвідувального відділу
німецького верховного командування («Оберкомандо»)
майором Гассе. 13 й 15 квітня, під час зустрічей із Гассе
та майором Ярошем, Скоропадський відкрив їм свій план
і запитав, чи можуть вони гарантувати нейтралітет, а також
утримання в казармах січовиків, які охороняли Централь­
ну Раду та уряд. Не маючи відповідних повноважень, Гас­
се і Ярош порекомендували Павлу Петровичу переговорити
з начальником штабу групи армій «Київ» генерал-лейте­
нантом В. Тренером.
Узагалі відносини з окупантами були предметом особ­
ливих турбот П. Скоропадського. Не вірячи в їхню оста­
точну перемогу у війні, він намагався вести політику так,
щоб «не сваритися з ними через дрібниці, рішуче відмов­
ляти у всіх серйозних питаннях, порушених не до нашої
вигоди чи на шкоду Антанті». Не маючи реальних сил для
здійснення цього курсу, Павло Петрович покладався на
свою дипломатичність, досвід, а також на інтуїцію.
Тим часом незадоволені тим, як українська сторона
виконує свої зобов’язання (розмір поставок сягав ледве
30% від обумовлених), «союзники» рішуче «закручували
тиски». У ніч з 23 на 24 квітня 1918 року відбулася нарада,
у якій взяли участь посол Німеччини барон А. фон Мумм,
посол Австро-Угорщини граф Й. Форгач, військові аташе
Штольценберг (Німеччина) та Флейшман (Австро-Угор­
щина), начальник штабу німецьких військ В. Гренер. Щоб
примусити УЦР діяти в потрібному їм напрямку, учасни­
ки наради вирішили домагатися усунення з уряду УНР
«непевних елементів», запровадити власне законодавство
на окупованих територіях, відродити приватне землево­
лодіння, а також зберегти польові суди для мешканців
України. Як і раніше, Україні заборонялося формувати
власні збройні сили.
24 квітня на запрошення В. Гренера П. Скоропадський
прибув до «Оберкомандо», де відбулася розмова про ситу­
ацію, що склалася. Висловивши загальну підтримку задуму
Павла Петровича, німецька сторона запропонувала угоду,
що містила кілька принципових пунктів. Насам