Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 395
славній церкві роль державної. Державним визнавався та
кож і статус української мови.
В основу внутрішньої політики було покладено «ство
рення умов для піднесення приватного підприємництва, а
також суворого дотримання принципу приватної влас
ності, зокрема й на землю». Реформування аграрного сек
тора планувалося здійснити шляхом «відчуження земель,
за дійсною їх вартістю, від великих землевласників для
наділення хліборобів ділянками, здатними забезпечити їм
та їх сімействам безбідне існування і достатнє прикладан
ня їх праці». Купівлю й продаж землі мали регулювати
правові акти, які унеможливлювали спекуляції.
Законодавство в галузі праці та капіталу мало створити
умови для державного страхування зайнятих у промисло
вому й сільськогосподарському виробництві, забезпечити
охорону праці жінок і дітей, а також чоловіків на шкідливих
ділянках останнього, впровадження примирних камер із
представників праці, капіталу та держави в різних пропор
ціях для врегулювання всіх суперечок і відносин найму.
Поряд із державною монополією (цукровою, тютюно
вою, страховою тощо) пропонувалося внутрішню та зов
нішню торгівлю довірити приватній ініціативі.
Внутрішньополітичний пасьянс набував дедалі вираз
ніших обрисів. Нез’ясованою для П. Скоропадського за
лишалася тільки позиція німецько-австрійського коман
дування. На перший погляд, останнє цікавилося лише
пунктуальним виконанням Україною своїх брестських
зобов’язань. Зрив надходжень продукції сільського госпо
дарства став причиною невдоволення Берліна й Відня.
Німецько-австрійська агентура доповідала про непопуляр
ність УЦР у масах і брак реальних важелів влади на місцях.
Австрійський представник граф Й. Форгач навіть запро
понував створити замість українського уряду німецьке ге
нерал-губернаторство, але не знайшов підтримки у свого
керівництва, яке вважало подібний крок передчасним.
На виконання брестських угод від 18 лютого 1918 року
уряди Австро-Угорщини й Німеччини, з одного боку, і
Української Народної Республіки, з другого, уклали вій
ськову конвенцію, що підвела юридичне підгрунтя для
вступу військ обох держав на українську територію. Офіцій
но сформульованою метою документа була необхідність
боротьби з більшовицькими арміями.
394