Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 368

За цим проектом при батуринському університеті пе­
редбачалося утворення підготовчої семінарії на 40 здібних
учнів — вихідців із збіднілих шляхетських родин і «різних
чинів», яким надавалася спеціальна стипендія.
Та, на жаль, проект створення першого в Україні
світського вищого навчального закладу так і залишився
на папері. Українська феодальна державність, що вже
стояла на порозі своєї загибелі, не змогла забезпечити
здійснення цього задуму, що об’єктивно відповідав со-
ціально-економічним і культурним потребам усього ук­
раїнського народу.
Разом з тим гетьман Розумовський докладав зусиль на
поступове зміцнення центральних і місцевих органів уп­
равління, що становили складову частину української дер­
жавності. Повернувшись до Глухова після чергової три­
валої поїздки до Петербурга й Москви, він відвідав усі
полки Гетьманщини й переконався в необхідності ради­
кальних перетворень у системі управління самого гетьман­
ського адміністративного апарату. Передусім К. Розу­
мовський почав з реформи судочинства, що відзначалося
строкатістю і плутаниною своєї структури. На той час на
Лівобережній Україні існувало п ’ять судових інстанцій:
сотенний суд, полковий, Генеральний суд, Генеральна
військова канцелярія і, зрештою, гетьман. Щоб піднести
роль Генерального суду, який формально вважався вищою
судовою інстанцією, Розумовський водночас пильно сте­
жив за політичним життям, яке вирувало в Петербурзі. І не
просто стежив, а будучи досить впливовою особою при
царському дворі, брав у ньому безпосередню участь.
Зокрема, прибувши наприкінці 1761 року до столиці (в
зв’язку зі смертю імператриці Єлизавети), гетьман України
незабаром опинився в найближчому оточенні нового імпе­
ратора Петра III. Щоправда, цього разу його становище
при дворі значно погіршало. Якщо раніше він почувався
незалежним і гордовитим вельможею, який більшість сво­
го часу в столиці проводив у розвагах і бенкетах, то зараз
він постійно перебував при особі імператора і не мав доз­
волу виїжджати з столиці. Як згадував князь Васильчиков,
гетьман «сделался чем-то вроде шута и не мог при своем
светлом уме, с первых же дней нового царствования, не
понять жалкой роли, которую ему предоставил новый им­
ператор». До того ж Петро III змушував гетьмана особисто
367