Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 338

короля Владислава IV Вази, а потім служив ротмістром у
Яреми Вишневецького, сотником у полку Г. Лісницького,
хомутецьким сотником. Згодом він вступив до козацького
війська і невдовзі посів у ньому значне становище — пере­
бував на старшинських урядах у П. Тетері, С. Опари, гене­
ральним осавулом у П. Дорошенка (з 1666 року), гадяцьким
і миргородським полковником. У 1659 році П. Апостол
виконував обов’язки наказного гетьмана. В 1660 році він
очолив Гадяцький і Миргородський полки.
Зайнявши у козацькому війську високу посаду полков­
ника, який здійснював на території полку як військову,
так і вищу адміністративну владу, Павло Апостол, як і інші
представники козацької старшини, прагнув до поліпшен­
ня свого економічного становища. З цією метою він почав
скуповувати земельні ділянки у козаків та селян сіл Хар­
ківці, Хомутці та Бакумівці Миргородського полку.
4
грудня 1654 року в козацькій сім’ї Павла Охрімовича
Апостола народився син, якого назвали Данилом. У досить
молодому віці (28 років) завдяки військовим заслугам,
авторитету батька у 1682 році гетьман І. Самойлович за­
пропонував його кандидатуру як таку, що гідна полковни­
цького уряду (на цій посаді він пробув аж 44 роки).
1687 рік поставив у складне становище миргородсько­
го полковника: з одного боку, він зберігав вірність І. Са-
мойловичу за полковницький пернач, а з другого — не міг
перешкодити його падінню, діям опозиції. Д. Апостол
вберігся від зміщення з посади завдяки приятельським
стосункам із севським воєводою Л. Неплюєвим, який, за
спогадами С. Величка, «з миргородським полковником
дружив». Ця прихильність впливового російського вель­
можі заважала І. Мазепі розправитись з полковником,
якого він повинен був остерігатися через його зв’язки з
тими, хто так чи інакше впливав на політику щодо Украї­
ни. Гетьман, не бажаючи мати у власній команді «не сво­
го» старшину, вдався до випробовуваного ще на початку
своєї кар’єри засобу: подав до Москви компрометуючі дані
про небажану персону. Уже на початку 1688 року Ма­
лоросійський приказ був проінформований про те, що
Д. Апостол «пишет к запорожцам без ведома ево, і про­
тивные на возмущение народу малороссийскому писма».
У жовтні того ж року з Москви до Батурина приїхало
посольство Ф. Шакловитого у справі Другого Кримського
337