Січі . Він потрапив на Запорожжя у той час , коли козацьке військо вже мало гнучку воєнну організацію , доцільність якої не раз доводилася практикою . Перебуваючи на Запорожжі , Сагайдачний швидко став загартованим воїном . Маючи неабиякі організаторські здібності , вольовий характер і неодноразово підтверджуючи свою відвагу в боях з ворогами , він упевнено пробивався до керівних посад у Запорозькому Війську . Коли вперше його обрали гетьманом , достеменно невідомо . В ті часи обрання на гетьманську посаду було нетривким . Гетьманом нерідко обирали залежно від конкретної ситуації — для організації походу тощо . Та й сам термін « гетьман » часто означав не лише найвищу воєнну і судову владу у Війську Запорозькому , а вживався також ватажками окремих козацьких ватаг , які називали себе так з власної ініціативи .
Коли ж Петро Сагайдачний став гетьманом ? Михайло Грушевський , аналізуючи вірш К . Саковича , покладав початок воєнної кар ’ єри Сагайдачного перед 1600 роком . У цій порі Сагайдачний виступає вже не простим козаком , а , можливо , обіймає якусь старшинську посаду . Автор « Віршів ...» визначив період лицарського змужніння Сагайдачного на Запорожжі аж до зведення його на гетьманство як « час не мальїй ». Початок же гетьманування Сагайдачного Грушевський датує 1614 роком .
Проте з інших джерел відомо , що в перші десятиліття XVII століття запорозькими гетьманами були , зокрема , Самійло Кішка ( загинув у 1602 році ), Григорій Ізапович ( згадується як гетьман під 1606 рік ), Олевченко ( 1609 ), Григорій Тискиневич ( 1610 ), Дмитро Барабаш ( 1617 ), Яків Неродич Бородавка ( 1620 — 1621 ). У проміжках між гетьмануванням декого з цих козацьких ватажків , на думку Петра Саса , неодноразово брав у руки гетьманську булаву і Сагайдачний . Я . Собєський так писав про посідання ним найвищої влади у Війську Запорозькому : « Внаслідок свого службового становища завжди вірний королю і Речі Посполитій , він був суворим у справі придушення козацьких своєвільств ; нерідко навіть не задумуючись карав смертю за найменші провини ; свої недолюблювали його , і за це неодноразово вже волею більшості він ледве не був позбавлений верховного керівництва Запорозьким Військом ». Схоже , але з підкресленням факту неодноразового усунення Сагайдачного від гетьманської влади свідчить
ЗО