Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 307

була другим пунктом меморіалу. В третьому пункті прово­
дилася паралель союзу Богдана Хмельницького і Карла X
з договором Мазепи та Карла XII. Король повинен був
знову на ім’я нового гетьмана дати підтвердження, що буде
воювати з царем, поки «руський народ не вернеться до
колишньої своєї свободи».
В разі укладення миру було висловлено прохання, щоб
«не виключено нашого державного інтересу з договорів і
не нарушено меж нашої батьківщини аж до ріки Случ, які
так простягаються від часів Хмельницького». Король мав
також у договорі дати гарантії забезпечення оборони не­
залежності України від нападу «сусідніх володарів». У чет­
вертому пункті королю пропонувалося заключити союз з
Отгоманською Портою і при цьому включити «як додаток»
до меморіалу «справи цілості запорозького війська й русь­
кого народу».
А.
Войнаровський відмовився повернути гетьман­
ський скарб. Запалав скандал, що спричинив до ство­
рення з наказу короля спеціальної комісії. Комісія, яка
засідала в листопаді 1709 року в таборі короля під Бен­
дерами, покладалася передусім на свідчення Бистрицько-
го, колишнього управителя Мазепиних маєтків, а також
на близьких йому осіб. Тому і вирішила справу на ко­
ристь Войнаровського. Карл XII підтвердив її рішення.
Значно пізніше, в 1719 році Орлик писав до шведської
королеви Ульріки Елеонори: «Войнаровський, наперекір
праву і звичаям, мав у своїх руках усі публічні ф он­
ди, завдяки ласці й допомозі своїх приятелів, яких він
з’єднав собі підкупом. Я мовчав, хоч ціла моя істота
вояки протестувала проти цього мовчання». Орлик зміг
добитися лише того, що король не виплатив Война-
ровському борг у 60 000 талерів. Однак і новий гетьман
їх не отримав.
Отак козацтво й старшина залишилися на чужині, в
Бендерах, без матеріальних засобів. Володіння гетьман­
ською булавою в умовах еміграції вимагало значних кош­
тів: і на потреби козацького війська, і репрезентацію, і
зносини з чужоземними урядами, й дипломатичну працю
серед турків і татар.
Нового гетьмана не обирали цілих півроку. В Україні
Петро І вже затвердив гетьманом Івана Скоропадського.
Однак, зв’язавшись з козаками та запорожцями, старшина
306