Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 287

ліквідувати її автономію. Реакцію старшини на ці слова
князя найбільш повно висловив прилуцький полковник
Дмитро Горленко, який заявив: «Як ми задушу Хмельни­
цького всегда Бога молим і имя его блажим, что Украйну
от ига ляцкого освободил, так противним способом и мы,
дети наши во вечные роди душу и кости твои будем про­
клинать, если нас за гетьманства своего по смерти своей
в такой неволи зоставить».
Так минуло два роки. Очевидно, гетьман, як і раніше,
перебував у полоні суперечливих думок, накреслював різні
політичні комбінації. Він то підтримує листування з кня­
гинею Дольською (це був один з каналів зв’язку із С. Ле-
щинським), то перериває його, то зашифровує листи, то
розкриває їх зміст Петру І. Переломною у болісних розду­
мах гетьмана над формуванням своєї політичної лінії стала,
очевидно, нарада, скликана Петром І у Жовкві (квітень
1707 року). Деталі розмов гетьмана з царем та іншими
воєначальниками нам не відомі. Але добре знаємо, з яким
настроєм І. Мазепа залишив стіни царської ставки. Тоді
він заявив старшині: «Если бы я Богу так верне и радитель-
не служил, получил бых наиболшое мздовоздаяніе, а здесь
хотя б в ангела пременился, не могл бых службою и вернсхь
тію моєю жадного получить благодарствія». Важко сказати,
що мав на увазі гетьман. Але ясно одне: кинута ним фраза
була не випадковою, приховувала потаємний зміст.
До Мазепи і старшини доходили чутки, одна за одну
тривожніші. Ремствували запорожці на надзвичайно важ­
кі умови царської служби, городові козаки, послані на
кріпосні роботи у Київ. їм заборонялося відлучатися до­
дому, їх переслідували голод і холод, насильства царських
офіцерів, які били козаків палками, знущалися, гвалтува­
ли їхніх дружин і дочок. Незабаром надійшов указ Петра 1
про майбутні реформи у козацькому війську, що передба­
чали перетворення традиційних полків у драгунські.
Атмосферу невизначеності й навіть страху посилювали
невблаганне просування шведських військ литовськими зем­
лями, паніка серед польських союзників, відступи царських
полків. І. Мазепа дедалі більше й більше утверджувався в
думці про необхідність стати на сторону шведів. У жовт­
ні 1707 року гетьман знову звернувся до С. Лещинського
з пропозицією перейти на його бік, знищивши в Україні
царські залоги і зробивши з них «міст для шведів».
286