Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Seite 286
Повернувшись з походу в Україну, в липні 1706 року,
під час відвідин Києва Мазепа отримав від Дольської
чергового листа, в якому вона іменем короля Станіслава
просила якнайшвидше розпочати реалізацію «задуманої
справи», обіцяючи ефективну допомогу з боку як поль
ського монарха, так і його союзника, короля Ш веції
Карла XII.
Розпочата гетьманом гра становила для нього смертель
ну небезпеку, особливо після того, як на нього донесли
генеральний суддя В. Кочубей і полтавський полковник
І. Іскра. Зважаючи на це, таємне листування з княгинею
Дольською здійснювалося з дотриманням найсуворіших
засобів конспірації, лише у формі шифрограм, зміст яких
ставав відомим тільки самому гетьману та його генераль
ному писареві. Однак і цього, на думку Івана Степанови
ча, було недостатньо, аби вберегти себе від розправи царя.
Тому-то й у присутності Пилипа Орлика неодноразово з
його вуст зривалися розпачливі вигуки на адресу «шаленої
баби», котра неминуче його занапастить. Проте важко
судити, наскільки щирим був Іван Степанович у своїх
наріканнях. Адже Україна мимо його волі та його інтриг
була втягнута в смертельно небезпечне протистояння Пет
ра І з Карлом XII, і ситуація складалася таким чином, що
пасивність українського керівництва могла призвести до
найтрагічніших наслідків через те, що російський монарх
у своєму прагненні до реваншу за поразки перших років
війни був готовим йти на будь-які жертви. І хто знає, чи
не потрапить до їх числа Україна.
Зв’язки гетьмана з С. Лещинським стали відтоді регу
лярними. Але Мазепа все ще не зважувався прийняти
остаточне рішення. Протягом наступного часу контакти
між обома сторонами не припинялися. На їх форму та
інтенсивність впливали різні фактори: боротьба між при
хильниками Августа II і С. Лещинського, подальше заго
стрення стосунків козацької старшини з царськими воє
начальниками тощо. Особливе збентеження, що межувало
із справжнім шоком, викликали слова, сказані князем
О. М еншиковим на званому обіді у гетьмана (липень
1706 року), де були присутні цар і чимало придворних
сановників. Тоді напідпитку Олександр Данилович пора
див Івану Степановичу негайно взятися за реформування
внутрішнього устрою Гетьманщини, з тим щоб остаточно
285