Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 271

года молодого Мазепи з дружиною польського дворянина
викрилася. Розгніваний чоловік прив’язав голого Мазепу
до дикого коня і пустив того на волю. Кінь, котрий був
припроваджений з України, повернувся додому разом з
Мазепою, напівмертвим від утоми й голоду» (Вольтер,
«Історія про Карла XII»).
Ще у молодому віці Іван Мазепа, будучи пажем Яна-
Казимира, нажив недоброзичливців у придворному сере­
довищі. Оскільки у 1660-ті роки в Польщі магнатські партії
вели боротьбу за владу, то стає зрозумілим, чому польський
король дбав про врівноваження цих сил у Варшаві й на
місцях відданими українськими висуванцями-емігрантами
з Правобережжя, надаючи їм маєтності й хоча не ключові,
але відповідальні посади. Представникам козацьких кіл,
задобреним королем, не було ніякого сенсу брати участь
у двірцевих інтригах.
Це стосується і Мазепи. Ян-Казимир давав йому та його
батькові передусім надійні гарантії майнової, життєвої ста­
більності. Саме ці обставини прояснюють позицію моло­
дого Мазепи, коли він у 1661 році запідозрив придворного
Яна Пасека у зв’язках з конфедератами (опозиційно нала­
штованими військовими), що виступили проти короля.
Паж Яна-Казимира приїхав у Гродно й розповів про почу­
те королю. Яна Пасека заарештували, але на суді він викру­
тився. Свідченням Мазени не було надано значення, бо на
той час зникла загроза збройного виступу опозиції, з нею
відбулися мирні переговори, в результаті яких було досяг­
нуто компромісних рішень. А відтак репресії до конфеде­
ратів могли тільки долити оливи до вогню.
Зрозуміло, що Ян Пасек затаїв злість на вірнопіддано­
го пажа. Про це він детально оповідає у своїх спогадах:
«Мазепа уже попросив у короля вибачення за той по­
ганий жарт, який він утнув зі мною у Гродно, і повернув­
ся до двору. Ми щоденно ходили один попри одного, і
давня образа не могла мені ані зашкодити, ані додати до
тієї моєї доброї слави, якій заздрили конфедерати, а інші,
навпаки, бажали мені. Проте образа на нього міцно засіла
в мені і пробуджувалася найчастіше тоді, коли я бував
напідпитку, бо саме у такому стані звичайно зринають у
пам’яті усі заподіяні людині кривди. Якось я проходив
кімнатою, по сусідству з якою перебував король, і зустрів
його, але там були присутні й деякі придворні. Я виступив
270