Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 25

хроніста Мацея Стрийковського. Побувавши 1574 року в
Константинополі, він записав у своїй хроніці, що «виса­
джувався під гаком Вишневецького» — «шибеницею з шес­
ти гаків над морською затокою, на яких Вишневецький з
Пясецьким висіли». В іншому своєму творі Стрийковський
твердить, що в Туреччині бачив місце смерті Дмитра Виш­
невецького.
На жаль, турецькі архіви не сповіщають про його за­
гибель. Останній оттоманський документ, у якому зга­
дується ім’я «Дмитрашки», стосується вже періоду після
його смерті. Це лист бея Кафи, де повідомляється, що
«росіяни» (донські козаки) й черкеси не перестають гра­
бувати околиці Азова й, наслідуючи приклад «Дмитраш­
ки», зібрали армію в чотири тисячі з гарматами, захоп­
леними на турецьких кораблях, і спробували приступом
узяти місто, але були примушені беєм Кафи тікати.
Хоч би як помер Дмитро Вишневецький, але смерть,
так чи інакше, у 1564 році наздогнала славетного україн­
ського лицаря.
Ми не випадково назвали його «лицарем», бо саме
Вишневецький у важку для рідного народу годину став на
боротьбу з його ворогами, зробивши дніпровську вольни­
цю навколо Січі авторитетним ядром, свого роду притя­
гальною силою для всіх, хто прагнув боронити рідну зем­
лю від її поневолювачів.
У 70—80-ті роки XVI століття Осяйна Порта зазнала
численних наскоків українських козаків. Деякі з них, а
саме походи запорожців 1574-го та 1577—1578 років про­
ти турецьких ставлеників у Молдавії, цілком імовірно,
були куди небезпечніші та значніші за кількістю учас­
ників, аніж виступи Вишневецького. Та все ж жоден із
них, якщо вірити документам оттоманських архівів, не
викликав такої широкої мобілізації турецьких збройних
сил. Тому імена ватажків цих походів — Свірговського
(1574 рік) чи Івана Підкови (1577—1578 роки) — прак­
тично залишилися поза увагою оттоманських властей,
які боролися з ними.
Чому ж князь Вишневецький мав такий дивовижний
привілей бути особисто знаним для ворогів? Можливо, це
означає визнання його справжньої незалежності як щодо
свого сюзерена, короля Польщі, так і щодо царя, якому
він служив лише доти, поки Росія підтримувала його дії.
24