Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 245

В кінці квітня 1669 року Многогрішний відрядив до
Москви генерального судцю Івана Самойловича для за­
твердження урядом старшинської чолобитної, складеної у
вигляді Глухівських статей і прийнятої на козацькій раді
6 березня 1669 року в Глухові. Водночас український посол
привіз тривожне повідомлення про те, що гетьман Право­
бережної України Петро Дорошенко уклав договір з пред­
ставниками Туреччини про підданство козаків султанові.
Воно викликало гостру реакцію Москви.
Гетьманство Дем’яна Многогрішного тривало недов­
го — три роки. Виникла старшинська змова, яку підтри­
мали царські урядовці. Як зазначалось вище, серед змов­
ників був і генеральний суддя Іван Самойлович, який
користувався довірою гетьмана. Можливо, змовники до­
мовилися, що саме його вони висунуть на посаду гетьмана,
бо під час виборів на його особі особливо наполягав вата­
жок змовників Петро Забіла. Хай там як, а для генераль­
ного судді відкрився шлях до найвищого становища в ко­
зацькому війську і в адміністрації Лівобережної України.
У квітні 1672 року з Москви повернувся генеральний
писар Карпо Мокрієвич. Відразу ж у Батурині зібралася
попередня рада із значних козаків: генеральних старшин,
полковників, полкових старшин, військових (значкових)
товаришів і отаманів. На раді вирішено звернутися до Мос­
кви з проханням влаштувати вибори гетьмана без участі
простих козаків і поспільства (селян і міщан). Такий крок
старшина здійснила через побоювання повстання. Тут же
схвалили статті (умови), на яких учасники ради бажали
обрати нового гетьмана. Все це викладалося в старшинській
чолобитній на ім’я царя Олексія Михайловича. Старшини
намагалися обмежити самовладця гетьмана: правитель ко­
заків Лівобережної України в усіх питаннях зовнішньої і
внутрішньої політики повинен був радитися з ними, пова­
жати козацькі звичаї та військовий суд. Крім того, старши­
ни прагнули вжити заходів, щоб не допускати виступів
рядових козаків і поспільства, невдоволених старшинськи­
ми утисками. В Москву старшинську чолобитну повіз чер­
нігівський полковник Іван Лисенко.
Тільки-но усунули від гетьманства Дем’яна Многогріш­
ного, як булавою зажадав заволодіти відважний воїн, ко­
шовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко. Коли про це
стало відомо Москві, царські урядовці, знаючи про вій­
244