Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 228

полковник Іван Богун послав навздогін полякам, які від­
ступали з Кам’янця, загін козаків під орудою Многогріш­
ного, але під Купчинцями він зазнав поразки.
Втім, треба зауважити, що тривалий час після Націо­
нально-визвольної війни Многогрішний перебував у без­
вісті. Як відомо, деякий час він очолював Чигиринський
полк, що свідчило про зміцнення його становища в умовах
кривавої круговерті Руїни.
За часів гетьмана І. Брюховецького Д. Многогрішний
очолював Чернігівський полк. Гетьман багато в чому по­
кладався на цього вояка й адміністратора й більше, ніж
іншим, довіряв йому. Може тому, що бачив у ньому щось
дуже близьке собі (згадаймо, що І. Брюховецький теж
дійшов до гетьманської булави, починаючи зі «старшого
служки» Б. Хмельницького). І Многогрішний не обманув
надій свого патрона. Коли вибухнуло антимосковське пов­
стання, чернігівський полковник разом з іншими лівобе­
режними старшинами, що брали участь на козацькій раді
в Глухові 1668 року, будучи невдоволеними умовами Ан-
друсівського перемир’я, приєднався до нього.
Після того як у 1668 році І. Брюховецького було ски­
нуто з гетьманства, Д. Многогрішний перейшов на бік
Петра Дорошенка, з яким був близько знайомий ще з років
Хмельниччини. Після свого від’їзду на Правобережжя До­
рошенко залишив Многогрішного на Лівобережній Україні
наказним гетьманом, доручивши йому вигнати воєвод з Пе­
реяслава, Ніжина, Чернігова.
Але тільки-но гетьман П. Дорошенко полишив Ліво­
бережжя, на Сіверщину (Ніжин і Чернігів) рушила мос­
ковська армія на чолі з воєводою Ромодановським. Цей
наступ, відсутність воєнної допомоги від гетьмана, мос­
ковські залоги у містах, тиск промосковськи налаштованої
частини старшини і православного духовенства (особливо
архієпископа чернігівського Лазаря Барановича) постави­
ли наказного гетьмана у досить складну ситуацію.
Прибулі в Седнів брат Д. Многогрішного Василь, ста-
родубський полковник П. Рославець і колишній ніжин­
ський полковник М. Гвинтівка почали умовляти Мно­
гогрішного повернутися під владу російського царя. Ці
умовляння впали на благодатний ґрунт, і Дем’ян Много­
грішний відправив їх на переговори з князем Ромоданов­
ським. Між ним і Многогрішним зав’язалися жваві сто­
8 *
227